Хто такий економіст: Экономист — Википедия – все про професію від навичок до зарплати — Work.ua

Содержание

Економіка — Вікіпедія

Еконо́міка або економі́чні нау́ки (від дав.-гр. οἶκος, oíkos — дім та дав.-гр. νόμος — закон) — комплекс суспільних наукових дисциплін про господарство, а саме — виробництво, розподіл і споживання товарів та послуг.

Теоретичною основою економічних наук є економічна теорія. Економічна теорія приділяє значну увагу особливостям процесів обміну, розподілу, ефективного використання обмежених ресурсів.

Термін походить від давньогрецького слова οἰκονομία (ойкономія, «управління домогосподарством») від οἶκος (ойкос, «дім») + νόμος (номос, «звичай» чи «право»).[1] Запропонував цей ГГ термін Ксенофонт (прибл. 430—355 роки до н. е.) на позначення науки про господарство, управління домом і майном. Аристотель науку про багатство поділив на економіку (виробництво благ для задоволення потреб людей — господарювання) і хремастику (грец. chrema — майно, володіння; мистецтво наживати статки; діяльність, спрямована на накопичення багатства — бізнес). Терміном «економіка» він позначав організацію господарства в маєтку рабовласника.[2] У 1615 французький економіст Антуан де Монкретьєн (прибл. 1575—1621) увів у науковий обіг термін «політична економія» (грец. politicos — державний, суспільний), який означає «мистецтво державного управління господарством». Цей термін був найуживанішим до початку XX ст. У 1890 після виходу в світ праці «Економікс» англійського економіста Альфреда Маршалла (1842—1924) його став витісняти термін «економікс»

[2].

Економіка, як комплекс економічних дисциплін має складну структуру. Її поділяють на національну економіку та економіку управління (економіка і організація управління), і кожна з цих дисциплін одночасно на мікроекономіку (мала економіка) яка ставить за мету дослідити поведінку фірм, окремих людей, сім'ї та макроекономіку (велика економіка) яка вивчає країни, великі інтернаціональні об'єднання та світ в цілому. Економічні теорії часто перевіряються емпірично, здебільшого, за допомогою економетрики, яка адаптує методи статистики до економічних даних.[3]

Визначення предмету економіки[ред. | ред. код]

Економічна наука розробляється і розвивається економістами, що сповідають різноманітні ідеології та концепції, через таке велике розмаїття виникає складність визначення її предмету. Найзагальнішим є таке: економіка — це наука про господарювання.

Для позначення нового змісту економічної науки представниками австрійської школи використовується термін «каталактика».

Прикладна економіка вивчає можливості застосування законів, теорій, пропозицій, розроблених економічною теорією безпосередньо для:

  • дослідження поведінки підприємств та домогосподарств як окремих' господарських одиниць, які розв'язують проблеми взаємодії попиту і пропозиції, ціноутворення, формування витрат виробництва;
  • дослідження впливу держави на діяльність підприємств;
  • вивчення економічної кон'юнктури та її впливу на ринки;
  • дослідження потреб та інтересів споживачів, корисності споживчих благ, споживчої поведінки і т.д[4].
Суб'єкти[ред. | ред. код]
Методи[ред. | ред. код]

Макроекономіка[ред. | ред. код]

Макроекономіка — наука, що вивчає закономірності функціонування національної економіки, тобто функціонування економіки країни в цілому (або її частини, галузі), такі загальні процеси і явища як інфляція, безробіття, бюджетний дефіцит, економічне зростання, державне регулювання тощо. Макроекономіка оперує такими поняттями як ВВП, ВНП, сукупний попит, сукупна пропозиція, платіжний баланс, грошові ринки, товарів і праці, використовуючи агреговані показники. Вперше термін використаний в 1933 році.

Об'єкт та предмет макроекономіки[ред. | ред. код]

Об'єктом макроекономіки є економічна система, що являє собою сукупність економічних суб'єктів, діяльність яких спирається на історично визначені форми виробничих відносин та адекватні їм механізми регулювання економічної діяльності. Окремі економічні системи відрізняються між собою формами власності на засоби виробництва та механізмами регулювання економіки. За цими ознаками економічні системи поділяють на три типи: ринкова економіка (чистий ринок), командно-адміністративна економіка (планова економіка), змішана економіка. Проміжним варіантом економічної системи є перехідна економіка.

Предметом макроекономіки є причинно-наслідковий механізм функціонування економіки, який являє собою сукупність зв'язків між окремими макроекономічними процесами та явищами. Макроекономіка повинна, з одного боку, визначати систему функцій, які відтворюють причинно-наслідкові зв'язки в економіці; з іншого — розкривати можливості людей впливати на причини з метою корегування тих наслідків, які вони викликають в економіці. Отже, макроекономіка виконує як пізнавальну так і прикладну функцію. Макроекономіку, що виконує пізнавальну функцію, називають позитивною, а макроекономіку, що виконує прикладну функцію — нормативною.

Суб'єкти макроекономіки[ред. | ред. код]

Суб'єкти макроекономіки:

  1. Сектор домашніх господарств.
  2. Підприємницький сектор.
  3. Держава.
  4. Зовнішній економічний сектор.

Методологія економічної науки[ред. | ред. код]

В економічній науці використовуються стандартні методи діалектики і логіки. До загальнонаукових методів дослідження економічних процесів ставляться такі методи, як:

Загальним світоглядним методом є:

  • матеріалістична діалектика

Серед окремих методів дослідження виділяють:

  • графічні,
  • статистичні,
  • математичні,
  • моделювання,
  • порівняльний аналіз,
  • економічний експеримент,
  • порівняння і аналогія

В економічній науці, як і в будь-який інший наукової теорії, виділяються моделі — ідеалізовані об'єкти досліджень і парадигма — визнані в даній соціально-економічній системі наукові досягнення і / або сукупності поглядів, які протягом певного часу дають науковому і/або конкретному співтовариству в цілому модель постановки проблем і їх рішень. Економіка як суб'єкт і об'єкт досліджень є виключно соціальним явищем і тому на її формування і об'єктивність визначальний вплив надає умови середовища існування економіки.

Сукупність моделей економіки, що сформувалися в західноєвропейській економічної теорії, називають економікс (від англ. economics). В економічній науці колишнього СРСР розглядається модель економіки, яка отримала назву політекономія соціалізму, з цих же позицій розглядається західна економіка, як політекономія капіталізму. Політекономією є марксизм, трансформований в марксизм-ленінізм. Одна з принципових відмінностей між парадигмами економікс і марксистсько-ленінською полягає в тому, що в першій об'єктом дослідження є економічна діяльність, а в другій — економічні відносини.

Економі́чна систе́ма — сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованої на виробництво, обмін, розподіл споживання товарів і послуг, на регулювання економічної діяльності.

Типи економічних систем[ред. | ред. код]

Історія економічної думки[ред. | ред. код]

Перші великі господарські системи відомі ще в часи античності — храмові держави-міста-господарства Стародавнього Єгипту і Вавилону, поліси старожитньої Греції тощо.

У розвитку економічної думки можна виділити такі основні періоди:

  1. докласична економічна думка, яка охоплює економічну думку Стародавнього Сходу (Китай, Індія, Вавилон, Єгипет), античності (стародавні Греція та Рим) та середньовіччя. Також сюди входить економічна думка періоду меркантилізму;
  2. класична політична економія — В. Петті, П. Буагільбер, школа фізіократів на чолі з Ф. Кене; А. Сміт, Д. Рікардо, Т. Р. Мальтус, Ж. Б. Сей, Ф. Бастіа, У. Н. Сеніор, Дж. Ст. Мілль;
  3. альтернативні класичній школі напрями економічної думки — історична школа, марксистська економічна теорія та економічні концепції соціал-демократії;
  4. неокласичний напрям економічної теорії — виникнення та розвиток маржиналізму: австрійська (К. Менгер, Ф. Візер, О. фон Бем-Баверк, Людвіг фон Мізес), лозаннська (Л. Вальрас, В. Парето), кембриджська (А.Маршалл) та американська (Дж. Б. Кларк) школи;
  5. основні напрями економічної думки XX — початку XXI ст. — виникнення та еволюція інституціонального напряму і кейнсіанства, еволюція неокласичного напряму та економічний неолібералізм, економічні теорії неоконсерватизму.

Політична економія[ред. | ред. код]

Першим етапом розвитку політичної економії як науки були дослідження класичної школи політичної економії, до якої включають В. Петті, А. Смітом, Д. Рікардо та інші. Цю назву економічної теорії було введено французом Антуаном Монкретьєном, широко використовувався в XVIII—XIX сторіччях[2].

Англійський статистик та економіст Вільям Петті (1623—1687) один з основоположників класичної політичної економії в Англії. В економічних поглядах Вільям Петті є одним противником теорії меркантилізму. Головні його роботи з політичної економії: «Quantulumcunque or а tract concerning money» (1682) і «Treatise of taxes and contributions» (Трактат про податки і збори) (1662). Тут він одним з перших висуває припущення, що цінність предметів визначається кількістю витраченої на їх виробництво праці.

Основоположником класичної економічної теорії виступає британський економіст — Адам Сміт, з його аналізом поділу праці та мотивацією діяльності людини

[5].

Марксизм[ред. | ред. код]

C точки зору політекономії економіка є:

  • базисом — виробничими відносинами
  • народним господарством, включаючи галузі
  • наукою, що вивчає обидва попередніх пункти

Економіка як сукупність суспільних відносин, є базисом для розвитку суспільства. Будь-який спосіб виробництва виражається через систему виробничих відносин. У політекономії увага приділяється способу з'єднання безпосереднього виробника з засобами виробництва, власності на засоби виробництва. Виробничі відносини закріплюються в законах, неминуче тісна взаємодія економіки і політики.

Економікс[ред. | ред. код]

Економікс (економіка, економічна теорія): Суспільна наука, що вивчає поведінку в сферах виробництва, споживання , розподілу і обміну. Економісти аналізують процеси, що відбуваються в цих сферах і досліджують їх наслідки для фізичних осіб, організацій, наприклад фірм, і суспільства в цілому.

Обмеженість ресурсів і діяльність людей в умовах безмежності потреб є центральними темами економіки як науки, яка може бути визначена як суспільна наука, що вивчає прийняті людьми в умовах обмеженості ресурсів рішення для задоволення своїх бажань і потреб. Як випливає з визначення,

предметом економічної теорії є не гроші чи багатство, а люди.

Друга причина, за якою економіку можна вважати наукою про людей, полягає в тому, що досліджувані нею рішення людей часто мають значимий соціальний контекст. Тому економіка вважається радше суспільною наукою, ніж розділом операційного аналізу, інженерної справи або математики.

Людина робить економічний вибір, коли купує одяг або їжу, коли працює, і навіть коли заповнює годину дозвілля у своєму навчальному розкладі економікою, а не токсикологією навколишнього середовища. Економічні вибори здійснюються скрізь: на фабриці, що випустила комп'ютер, в урядових установах, які приймають політичні рішення, в безприбуткових організаціях, таких, наприклад, як церкви, а також у безлічі інших місць і ситуацій.

Всі описані вище приклади відносяться до галузі економіки, що зветься мікроекономікою (microeconomics). Приставка «мікро-» відображає той факт, що цей розділ економіки вивчає вибори, які скоювалися малими економічними одиницями, такими як домогосподарства, англ. household — термін, в англомовній економічній літературі позначає групу людей, які об'єднують свої доходи, мають спільну власність і приймають економічні рішення спільно; домогосподарство може складатися з однієї особи або з сім'ї; домогосподарства здійснюють пропозицію факторів виробництва (праця, земля, капітал), а використовують виробничі товари та послуги, фірми і урядові агентства. Хоча ці одиниці і «малі», але мікроекономіка все ж охоплює в своєму дослідженні безліч різних проблем справді світового масштабу. Наприклад, домогосподарства, фірми і урядові агентства здійснюють світову торгівлю такими товарами, як автомашини, хімічні продукти, непереробленому нафту. Ця торгівля і регулююча її політика перебувають у сфері уваги мікроекономіки.

В економіці існує інший розділ, який називається макроекономіка (macroeconomics). Приставка макро показує, що ця гілка теорії вивчає великомасштабні економічні явища. Типові макроекономічні проблеми — як створити умови, в яких безробітні люди зможуть знайти роботу, як захистити економіку від шкідливих впливів інфляції, як забезпечити постійне поліпшення умов життя. Урядова політика, що стосується податків, витрат, бюджетних дефіцитів, фінансової системи — ось основні теми макроекономіки. Однак так само, як макроекономічне явище інфляції являє собою суму мільйонів індивідуальних виборів, що стосуються цін конкретних товарів і послуг, так і вся макроекономіка ґрунтується на мікроекономічному підґрунті.

Чи розглядає мікро-або макро-економіку, внутрішні чи зовнішні економічні відносини — в будь-якому випадку економічний аналіз вимагає особливого способу мислення про те, як люди приймають рішення про використання обмежених ресурсів. Кожна економічна система стикається з необхідністю здійснювати певні основні види вибору. Серед них найважливіші наступні: які товари виробляти, як їх слід виробляти, хто і яку роботу повинен виконувати, і для кого призначені результати цієї роботи. Необхідність кожного з цих виборів продиктована обмеженістю ресурсів, а кожен конкретний вибір може бути розглянутий з метою пояснення ключових елементів економічного мислення.

Які товари виробляти[ред. | ред. код]

Перший найважливіший вибір — які товари виробляти. У сучасній економічній системі кількість створюваних товарів і послуг величезна, однак сутнісні риси вибору того, що слід випускати, можуть бути проілюстровані на прикладі економічної системи, в якій існують тільки два альтернативних товару, наприклад, автомобілі та освіта. Для багатьох студентів життя без машини — це жертва, чинена заради здобуття вищої освіти. Така ж ситуація існує в економічній системі в цілому не може бути забезпечено достатньо автомобілів і освіти, щоб задовольнити всіх і кожного. Необхідно вибирати — приймати рішення, в яких кількостях який продукт виробляти.

Неможливість зробити стільки товарів, скільки людям хотілося б є наслідок рідкості продуктивних ресурсів, що використовуються для випуску цих товарів. Навіть для того, щоб зробити найпростіші вироби, нам доведеться скомбінувати безліч рідкісних ресурсів. Природні ресурси — це все, що можна використовувати у виробництві в натуральному стані, без обробки, наприклад, родючі землі, майданчики для будівництва, ліс, матеріали. Наприклад, для виготовлення стола потрібна деревина, цвяхи, клей, молоток, пила, праця тесляра, маляра і так далі. Для зручності продуктивні ресурси зазвичай ділять на три основні категорії, які називаються факторами виробництва. Праця включає в себе всі продуктивні витрати, що здійснюються людьми в процесі їх м'язової та інтелектуальної діяльності.

Капітал включає в себе всі ті продуктивні ресурси, які створені людьми: інструменти, машини, інфраструктуру, а також нематеріальні речі, наприклад, комп'ютерні програми. У новій інформаційній економіці, заснованої на знаннях, інтелектуальний капітал стає головним джерелом формування конкурентних переваг на мікро-, мезо-і макрорівнях. Продуктивність і конкурентноздатність матеріального виробництва в інформаційній економіці залежать, в першу чергу, від здатності генерувати нову вартість, обробляти та ефективно використовувати інформацію, засновану на знаннях.

Як виробляти[ред. | ред. код]

Другий основний економічний вибір — як виробляти. Майже для будь-якого товару чи послуги існує кілька способів виробництва. Автомобілі, наприклад, можна робити на високо автоматизованих фабриках з величезною кількістю капітального обладнання та відносно малою кількістю праці, але їх можна робити і на малих підприємствах, які використовують велику кількість праці і тільки деякі верстати загального призначення. Автомобіль «Форд-Мустанг» виготовляється першим способом, а «Лотус» — другим. Те ж саме можна сказати і про освіту.

Економіку можна вчити в маленькому класі, де один викладач біля дошки працює з двадцятьма студентами, але цей же предмет можна вивчати і в великому лекційному залі, де викладач використовує монітори, проєктори, комп'ютери, щоб навчалися одночасно цілі сотні студентів.

Позитивна і нормативна економічна теорія[ред. | ред. код]

Багато економістів проводять чітку грань між питаннями ефективності та справедливості. Дискусії про ефективність розглядаються як частина позитивної економічної теорії, яка має справу з фактами та реальними залежностями. Дискусії ж про справедливість — це частина нормативної економічної теорії, тобто тієї галузі науки, яка виносить судження про те, гарні чи погані конкретні економічні умови і політика.

Нормативна економічна теорія має відношення не тільки до проблеми справедливості в розподілі продукту.

Оціночні судження також можливі з приводу решти трьох основних видів вибору, здійснюваного кожною економічною системою: при прийнятті рішення про те, що виробляти, чи буде справедливим дозволити виробництво тютюну і алкогольних напоїв, і в той же час заборонити виробництво марихуани та кокаїну? При здійсненні вибору «як виробляти» чи можливо дозволити людям працювати в небезпечних чи шкідливих умовах, або праця в цих умовах повинна бути забороненою? Вирішуючи, хто і яку роботу буде виконувати, чи справедливо обмежувати доступ до різних видів роботи на основі віку, статі або раси? Нормативні проблеми охоплюють всі сторони економіки.

Позитивна теорія не пропонуючи жодних оціночних суджень, фокусує свою увагу на процесах, в результаті дії яких люди отримують відповіді на чотири основних економічних питання. Ця теорія аналізує дію економіки, вплив певних інститутів і політичних дій на економічну систему. Позитивна наука простежує зв'язок між фактами, шукає вимірювані закономірності в процесах, що відбуваються.

Координування економічних виборів[ред. | ред. код]

Для того, щоб економіка функціонувала, вона повинна володіти певним способом для координування виборів мільйонів людей про те, що їм виробляти, як виробляти, хто і яку роботу повинен виконувати, і для кого проводиться продукт. Існує два основних способи здійснення координації: стихійний порядок, в якому індивідууми пристосовують свої дії до умов, ґрунтуючись на інформації і стимулах їх безпосереднього оточення, другий спосіб — ієрархія, в якій індивідуальні дії підпорядковані інструкцій центральної влади.

В економічній теорії головним прикладом дії стихійного порядку є координування рішень в процесі ринкової активності. Ринок — це будь-яка взаємодія, в яку вступають люди для торгівлі один з одним. Незважаючи на широке різноманіття форм, у всіх ринків є одна загальна риса: вони представляють інформацію і стимули, які потрібні людям для прийняття рішень.

Як покупцям необхідна інформація про довжину черг (див. теорія масового обслуговування), щоб координувати свої дії, так і учасники ринкового процесу потребують інформації про рідкісності та альтернативні вартості різних товарів і факторів виробництва. Ринки передають інформацію в основному у формі цін. Якщо товар або фактор виробництва стає рідкіснішим, то його ціна зростає. Зростання цін дає споживачам сигнал, що потрібно економити цей товар, а виробники починають прагнути виробити більше цього товару. Припустимо, наприклад, що відкриття нового способу застосування платини привело нових покупців на ринок. Платина стає рідкіснішою, ніж раніше по відношенню до різкого зростання попиту. Конкурентна боротьба за цей ресурс призводить до зростання його ціни. Цей факт несе «послання»: потрібно економити платину, там де це можливо, а крім того необхідно збільшити видобуток платини. Або, навпаки, припустимо, що нова технологія знизила витрати на виробництво платини. Інформація про це миттєво поширюється на ринку у формі нижчої ціни. В цьому випадку люди збільшують використання платини, а виробники цього металу перекинуть частину своїх ресурсів у виробництво інших, необхідніших благ.

На додаток до знань про те, як використовувати ресурс найкращим чином, людям також потрібні стимули, щоб вони діяли на основі цієї інформації. Ринки, знову ж таки, за допомогою цін, здійснюють потужне стимулювання продажу благ і продуктивних ресурсів саме там, де цей продаж відбуватиметься за найвищою ціною; цінові стимули також змушують людей прагнути купувати товари за низькими цінами. Міркування прибутку змушують менеджерів покращувати методи виробництва і розробляти товари, що задовольняють запитам споживачів. Робітники, які працюють там, де їх продуктивність найбільш висока, і не проходять повз нових можливостей, отримують найвищу зарплату. Споживачі, які добре інформовані і витрачають свої гроші ощадливо, живуть більш комфортабельно при даному бюджеті.

Адам Сміт, якого часто називають батьком економічної науки, бачив у досягненні на ринку стихійного порядку підставу процвітання і прогресу. У знаменитому розділі своєї книги «Багатство народів» він вважав, що ринок роздає людям саме ті економічні ролі, які вони можуть грати краще за інших. До цього дня розуміння величезного значення ринків як засобу координування виборів залишається основною рисою економічного мислення.

Ієрархія і влада. Ринок — головний, але не єдиний спосіб економічної координації. Найважливіші тому приклади — рішення, прийняті всередині приватних фірм та урядових установ. Ринкова економіка наче керується «невидимою рукою» (т.з. безструктурне управління), коли рішення приймаються окремими людьми на основі ринкових цін й з метою максимізації індвивідуального власного добробуту, а якісним ефектом є виникнення спонтанного порядку і максимально-ефективне задоволення потреб усього суспільства.

В ієрархічній системі порядок встановлюється не через спонтанні (точніше, незалежні) дії відокремлених індивідуумів, а за допомогою директив, які менеджери направляють своїм підлеглим (т.з. структурне управління). Ціни зазвичай не грають великої ролі в передачі інформації. Замість цін діють різні статистичні дані, доповіді, інструкції і правила. Матеріальні стимули, такі, як премії і підвищення, впливають на підлеглих, але ці премії мають мало спільного з ринковими цінами. Для службовців основним стимулом до підпорядкування менеджерам є той факт, що вони погодилися на цю субординацію, як на умову їх вступу в організацію.

Хоча комерційні фірми та урядові установи внутрішньо організовані як ієрархії, вони спілкуються один з одним на ринках. Таким чином, ринки та ієрархії грають взаємодоповнюючі ролі в здійсненні економічної координації. Деякі економічні системи базуються в основному на ринку, інші — на ієрархії. Наприклад, в системах з централізованим плануванням, таких, як у колишньому СРСР, особливе значення має центральна влада. Ринкові системи, такі, як Сполучені Штати, значною мірою діють на основі стихійного порядку. Але жодна економіка не користується виключно одним способом координації. Обидва підходи широко вивчаються як макроекономікою, так і мікроекономікою. І ринок, і ієрархія влади не є досконалими механізмами, в зв'язку з чим об'єктом економіки є такі категорії, як провал ринку і провал держави.

Останнім часом не прийнято розділяти ці способи координації. Планова економіка і ринкова економіка — дві частини однієї економічної системи. Так, в ринковій економіці часто-густо використовується директивне (структурне) управління і планування. І навпаки, при плановій економіці існує таке поняття як ціна, і ачерез неї регулюється міжгалузевий баланс.

Фізична та фіктивна економіка[ред. | ред. код]

Фізична економіка - один з напрямків економічної теорії, побудований на зразок точних і природничих наук і вивчає проблему вибору в умовах обмеженості ресурсів для задоволення потреб людей. Фізична економіка це матеріально-технічна база. А фіктивна економіка це акції, цінні папери, кредити, ф'ючерси. Проаналізувавши розвиток економіки, науковець Л. Ларуш зробив висновок, що відбувається спад фізичної економіки і зростання — фіктивної.

Відгалуження і економіка на перетині з іншими науками[ред. | ред. код]

Компаративна економіка, або порівняльна економіка - займається порівняльними дослідженнями економічних систем різних типів.

Науково-теоретичні дослідження в Україні[ред. | ред. код]

Провідною науковою установою в Україні по вивченню теоретичних засад основних галузей економічних наук наразі є Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України.[6]

  1. ↑ Harper, Douglas (November 2001). Online Etymology Dictionary — Economy. Архів оригіналу за 2010-01-29. Процитовано October 27 2007. 
  2. а б в Мочерний С.В., М.В. Довбенко. Економічна теорія : підручник. — Київ : "Академія", 2004. — 856 с. — ISBN 966-580-178-3.
  3. ↑ Hashem, M. Pesaren (1987). «econometrics», The New Palgrave: A Dictionary of Economics, v. 2, p. 8. (наведено за англійською вікіпедією), онлайн (потрібна підписка)
  4. Комарницький І.Ф. Економічна теорія. — Чернівці, 2006. — 334 с.
  5. Проскурін П.В. Історія економіки та економічних учень. Нариси економічної історії індустріальної цивілізації =http://library.if.ua/books/124.html. — Київ : КНЕУ, 2005. — 372 с. — ISBN 966-574-800-9.
  6. ↑ Сайт Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України
  • Башнянин Г. І. Політична економія. — Київ: Ніка-Центр Ельга, 2000. — 528 с.
  • Борисов Е. В. Экономическая теория. — Москва: Юрайт, 1998. — 478 с.
  • Гальчинський А. С., Єщенко П. С., Палкін Ю. І. Основи економічної теорії. — Київ: Вища школа, 1995. — 471 с.
  • Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Економикс: Принципы, проблемы и политика. В 2 т.: Пер. з англ. 1996.
  • Українська економічна думка. Постаті і теорії / С. Злупко; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л. : Євросвіт, 2004. — 543 c.
  • Степаненко С. В. Історія економіки та економічної думки / С. В. Степаненко, В. М. Антонюк, Н. О. Фещенко. — Київ: КНЕУ, 2010. — 743 с.
  • Ха-Юн Чанґ. Економіка. Інструкція з використання: Пер. з англ. — К. Наш Формат, 2016. — 400с. — іл. ISBN 978-617-7279-42-5
  • Чухно А. А. Твори: У трьох томах. Том 2. Інформаційна постіндустріальна економіка: теорія і практика / А. А. Чухно. — К.: КНУ, 2006. — 512 с.
  • Василевич Л. Нечітка фізична економіка та деякі її закони / Л. Василевич, М. Василевич // Гілея: науковий вісник. — 2013. — № 75. — С. 454—456. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gileya_2013_75_191.
  • Василевич, Леонід Федорович и Василевич, Максим Леонідович (2013) Нечітка фізична економіка та її центральний принцип. Економіка. Менеджмент. Бізнес, 2 (8). С. 110—117.
  • Чернавский Д. С. О проблемах физической экономики / Д. С. Чернавский, Н. И. Старков, А. В. Щербаков // Успехи физических наук. — 2002. — Т. 172, N 9 — С. 1045—1066.

Професія економіст. Хто такий економіст?

Обратная связь

Если не удалось найти и скачать доклад-презентацию, Вы можете заказать её на нашем сайте. Мы постараемся найти нужный Вам материал и отправим по электронной почте. Не стесняйтесь обращаться к нам, если у вас возникли вопросы или пожелания:

Не стесняйтесь обращаться к нам, если у вас возникли вопросы или пожелания:

Email: [email protected]

Мы в социальных сетях

Социальные сети давно стали неотъемлемой частью нашей жизни. Мы узнаем из них новости, общаемся с друзьями, участвуем в интерактивных клубах по интересам

ВКонтакте >

Что такое Myslide.ru?

Myslide.ru - это сайт презентаций, докладов, проектов в формате PowerPoint. Мы помогаем учителям, школьникам, студентам, преподавателям хранить и обмениваться своими учебными материалами с другими пользователями.


Для правообладателей >

Історія економічної думки — Вікіпедія

Історія економічної думки має справу з різними мислителями і теоріями на цю тематику, яка стала політичною економією та економікою, від стародавнього світу до наших днів.

Історія економічної думки включає в себе безліч розрізнених шкіл економічної думки. Давньогрецькі письменники, такі як філософ Аристотель розглядали ідеї про мистецтво накопичення багатства, і поставили під сумнів, перевагу приватної або державної власності. У середньовічні часи схоластики, такі як Фома Аквінський стверджував, що моральний обов'язок підприємств продавати товари за справедливою вартістю.

У західному світі, економіка не була окремою дисципліною, а частиною філософії до 18-го–19-го століття промислової революції і в 19 столітті велика розбіжність, що прискорило економічний ріст[1]. Задовго до цього, з епохи Ренесансу, в економіці як інтелектуальній дисципліні або науці домінували західні мислителі і їх академічні інститути, школи економістів. Є поодинокі випадки в інших країнах

Фан Лі (також відомий як Тао Чжу Ґонґ) (народився в 517 р. до н. е.)[2], радник короля Goujian Юе, писав з економічних питань та розроблено комплекс «золотих» правила ведення бізнесу[3].

Чанакья (народився в 350 р. до н. е.) написав Артхашастра — трактат по мистецтву державного управління, економічної політики і воєнної стратегії.[джерело?]

Стародавні Афіни, рабовласницьке суспільство, створило зародковому моделі демократії[4].

Ксенофонт (близько 430—354 до н. е.) Ойкономіка (з грец. «мистецтво ведення господарства») (зрост. 360 до н. е..) являє собою діалог в основному про ведення домашнього господарства й землеробство.

Платон діалоги Республіки (близько 380—360 рр. до н. е) опис ідеального міста-держави, у віданні філософів-царів, містяться посилання на поділ праці та виробництва. Платон був першим захисником кредитної теорії грошей, тобто грошей як одиниці розрахунку за борги.[джерело?]

Аристотель в його Політиці (близько 350 до н. е.) проаналізував різні форми держави (монархія, аристократія, конституційне правління, тиранія, олігархіяі демократія) як критика Платонівської моделі філософ-правителів. Особливий інтерес для економістів, Платон закладає основу суспільства, заснованого на спільній власності на ресурси. Аристотель розглядав цю модель як олігархічну анафемі. Хоча Аристотелівська праця проголошує, звичайно, багато спільного, він стверджував, що не все може бути реалізоване, через «гріховність людської природи»[5].

«Це явно краще, що власність має бути приватною», — писав Аристотель, «але застосування його в загальний і спеціальний бізнес законодавця є створення у чоловіків цей доброзичливий характер.» У політиці книга I, Аристотель обговорює загальний характер господарства та ринкового обміну. Для нього є якась «мистецтво придбання» або «багатство-початок», але тому що[прояснити] це ж багато людей схиблені на його накопичення, а «багатство-стає» для родини «необхідно і почесно», а в обмін на роздрібна торгівля в просте накопичення «справедливо засуджуються, бо це ганьба»[6]. Листи людей, Аристотель заявив, що вони в цілому думав, що придбання багатства (chrematistike) як же, як, або принцип ікономії («ведення домашнього господарства» — tsaritsanis в)[7][8], з ойкос етимологічно означає «будинок» і «НОМОС» насправді перекладаються як «звичай» або «закон»[9]. Сам Аристотель дуже схвалював лихварства і кинув презирство на зароблянні грошей через монополію[10].

Аристотель відкинув Платонову кредитну теорію грошей для metallism, теорія про те, що гроші отримують своє значення від купівельної спроможності товару, на яких вона заснована, а є лише «інструментом», їх єдине призначення-бути засобом обміну, а значить по собі вони нічого не варті… не використовується як засіб для будь-яких життєвих благ"[11].

Тома Аквінський (1225—1274) вчив, що високі ціни у відповідь на високий попит — це крадіжка.

Тома Аквінський (1225—1274) — італійський богослов і економічний письменник. Викладав у Кельні і Парижі, і був частиною групи католицьких вчених, відомої як Схоластики, які перенесли свої запити за межі теології у філософських і наукових дискусіях. У трактаті Сума теології Аквінський розглядав поняття справедливу ціну, яку він вважав необхідною для відтворення соціального порядку. Багато в чому схожі на сучасні концепції довгострокової рівноваги, а справедлива ціна мала бути просто достатньою, щоб покрити витрати виробництва, у тому числі для утримання працівника і його сім'ї. Аквінський стверджував, що це аморально для продавців підняти ціни просто тому, що у покупців є нагальна потреба для продукту.

Аквінський обговорює ряд питань в форматі запитань та відповідей, істотних шляхів, пов'язані з теорією Аристотеля. Питання 77 і 78 стосуються економічних проблем, в першу чергу, що справедлива ціна може бути, і чесність продавця розподіляючи неякісного товару. Аквінський виступав проти будь-яких форм обману і рекомендується завжди сплачувати компенсацію взамін за хороше обслуговування[прояснити]. У той час як людські закони не можуть запроваджувати санкції за несумлінне справи, божественний закон, на його думку — може.

Одним з Аквінський головних критиків[12] був Дунс Скот (1265—1308), родом з Дунс Шотландії, який викладав в Оксфорді, Кельні та Парижі. У своїй роботі Сентенція (1295), він думав, що це можливо, щоб бути більш точним, ніж Аквінського в розрахунку справедливої ціни, підкреслюючи, Затрати праці і витрати, хоча він визнав, що останні можуть бути роздуті перебільшеннями, оскільки покупець і продавець, як правило, мають різні уявлення про справедливу ціну. Якщо люди не отримують вигоди від угоди, Скот думку, вони не проміняю. Скотт сказав, торговці виконують необхідну і корисну соціальну роль, перевозячи вантажі і роблячи їх доступними для громадськості[12].

Жан Бурідан (фр.: [byʁidɑ̃]; Латиною Йоханнес Buridanus; ст. 1300 — після 1358) французький священик. Бурідан дивився на гроші з двох точок зору: своєї металевої вартості та її купівельної спроможності, яка він визнав, може змінюватись. Він стверджував, що агреговані, а не окремі, попит і пропозиція визначають ціни на ринку. Отже, для нього просто ціна була те, що суспільство в цілому, а не тільки один чоловік готовий заплатити

Власність, що належать відповідальним і організованим купцям, в кінцевому підсумку, перевершить той, який належав найбагатшим правителям[13].
Ібн Халдун про економічне зростання та ідеали Платонізму

Поки Джозеф Дж. Шпенглерз у 1964 не написав „Економічна думка в Ісламі: Ібн Халдун“[14]. Адам Сміт (1723—1790) був визнаний „батьком економіки“. Тепер є другий кандидат, Арабський мусульманський вчений Ібн Халдун (1332—1406) з Тунісу, незважаючи на те, що вплив Халдун на Захід-неясний. Арнольд Тойнбі назвав Ібн Халдун „генієм“, який, здається, були натхнений відсутністю попередників і не знайшов спорідненої душі серед своїх сучасників…і ще, в Пролегомени (Мукаддимат) у своїй загальної історії він задумав і сформулював філософію історії, яка, безсумнівно, є найбільшим твором у своєму роді, який коли-небудь було створено будь яким розумом в будь-які часи або місці.»[15] Ібн Халдун висловив теорії життєвого циклу цивілізацій, поділ праці, і цінність грошей, як засобу обміну, а не як самоцінність. Його ідеї про податки носили разючу подібність з виробничо-збутовою економікою' крива Лаффера, яка стверджує, що після певного моменту більш високі податки знеохочують виробництво і викликають падіння доходів[16].

Французький філософ і священик Микола Орезмський (1320—1382) написав De origine, natura, jure et mutationibus monetarum, про походження, природу, закони та зміни грошових коштів. Це один з найбільш ранніх рукописів про концепцію грошей.

Святий Антонін Флоренції (1389—1459), О. П., був італійський Домініканський монах, який став архієпископом Флоренції. Антоніна праці розв'язання проблем соціально-економічного розвитку, і стверджував, що держава зобов'язана втрутитися в меркантильних справ на загальне благо, і зобов'язана допомагати бідним і нужденним. У своїй основній роботі, «„сума“ суми теології» він був в основному стурбований ціною, справедливість і капітал теорія. Як і Дунс скот, він розрізняє природну значення хороше і його практичне значення. Остання визначається її придатність для задоволення потреб (virtuositas), рідкісності (raritas) і суб'єктивне значення (complacibilitas). Через цей суб'єктивний компонент може бути не тільки ціна, але і пропускною здатністю більш або менш справедливі ціни.

Маркіз де Мірабо (1715—1789)

Меркантилізм домінував в Європі з 16 по 18 століття[17]. незважаючи на місництво Середньовіччя, ослаблення феодалізму побачив нові національні економічні зміни структури. Після відкриттів 15-го століття (Христофора Колумба) та інших дослідників відкрилися нові можливості для торгівлі з Новим Світом і Азією, нові — потужні монархії хотіли більш потужні військові держави, щоб підвищити їх статус. Меркантилізм був політичним рухом та економічною теорією, яка виступає за використання державної військової сили для забезпечення ринків і джерела поставок були захищені, фундамент протекціонізму.

Французький порт у часи розквіту меркантилізму

Меркантилістські теоретики постановили, що Міжнародна торгівля не може принести користь всім країнам одночасно. Гроші та дорогоцінні метали були єдиним джерелом багатства, на їх думку, і обмежені ресурси повинні бути розподілені між країнами, тому тарифи повинні стимулювати експорт, які приносять гроші в країну, і перешкоджати імпорту, які відправляють їх за кордон. Іншими словами, позитивне сальдо торгового балансу має здійснюватися на основі профіцитного експорту, часто підкріпленого військовою міццю. Незважаючи на домінування моделі, термін меркантилізм не був придуманий до 1763, Віктор де Рікеті, маркіз де Мірабо (1715—1789). Його вигадав і популяризував Адам Сміт у 1776, який активно виступав проти цієї теорії.

У 16 столітті в Єзуїтській школі Саламанки в Іспанії розвивалася Економічна теорія на високому рівні, тільки їх внесок[прояснити] забули аж до 20 століття.

Жан Бурідан[ред. | ред. код]

Тома Аквінський[ред. | ред. код]

Вільям Стенлі Джевонс[ред. | ред. код]

Лондонська школи економіки[ред. | ред. код]

Сер Томас Мор[ред. | ред. код]

Докласичний (17 і 18 століття)[ред. | ред. код]

Нова інституціоналістська школа[ред. | ред. код]
Обмеження[ред. | ред. код]

Джон Стюарт Мілль[ред. | ред. код]

Жан-Батист Сей[ред. | ред. код]

Греко-Римський Світ[ред. | ред. код]

Френсіс Хатчесон[ред. | ред. код]

Економічна думка в Середні віки (500—1500 н. е.)[ред. | ред. код]

Девід Юм[ред. | ред. код]

Класична (18-го і 19-го століття)[ред. | ред. код]

Капіталізм, Комунізм і Карл Маркс[ред. | ред. код]

Антонін Флорентійський[ред. | ред. код]

Адам Сміт і багатство народів[ред. | ред. код]

У 1516 англійським гуманістом сером Томасом Мором (1478—1535) опубліковано Утопію, який описує ідеальне суспільство, де земля знаходиться в суспільній власності і є загальна освіта та релігійна терпимість, натхненик англійська законів про бідних (1587) і комуністично-соціалістичного руху[джерело?].

Томас Мун[ред. | ред. код]

Школа Саламанки[ред. | ред. код]

Меркантилізм та міжнародна торгівля (з 16 по 18 століття)[ред. | ред. код]

Джеремі Бентам[ред. | ред. код]

Фрідріх Хайєк[ред. | ред. код]
Дадлі Норт[ред. | ред. код]

Чарльз Давенант[ред.

економіст - Ukrainian-Russian Dictionary - Glosbe

uk Через усі ці причини, усі ці екосистемні послуги, економісти оцінюють вартість світових коралових рифів у сотні мільярдів доларів щорічно.

ted2019ru Винс Масука не целуется и говорит

uk Коли економісти намагались з'ясувати, чого машина не могла б зробити, вони вважали, що єдиний шлях автоматизації полягав у тім, щоб людина пояснила, як вона виконує завдання, а потім ці пояснення лягли в основу інструкцій для виконання машинами.

ted2019ru Если он вам так нужен, я отдам вам его за NT$#, #!

uk У 1930 році один відомий економіст висловив думку, що в майбутньому завдяки технічному прогресу працівники матимуть більше вільного часу.

jw2019ru Да сохранит вас Господь на многая и благая лета, и дарует вам благоденственное и мирное житие

uk Як розповідає газета «Економіста», один мексиканський готель на березі моря відвів частину пляжу для тих, хто почувається ніяково серед струнких відпочивальників.

jw2019ru И все пойдут

uk «Сьогоднішнє покоління мешканців Чорної Африки бідніше, аніж попереднє»,— зазначив французький економіст Філіп Юрґенсен у журналі «Шаланж».

jw2019ru Он на улице ведет свои битвы!

uk А ситуація «погіршується через зріст неповної зайнятості й загальне погіршення якості наявних робочих місць»,— каже економіст Ренато Бурнетта.

jw2019ru Как твоя лучшая подруга, я требую деталей

uk Серед британської молоді є прошарок, позбавлений відчуття моралі. Хоча таких молодих людей небагато, вони у стані тримати в страху цілу країну» («ЕКОНОМІСТ», ВЕЛИКОБРИТАНІЯ).

jw2019ru Это же не то, как вы представляете себе, какова должна быть ваша жизнь?

uk Я економіст, я не лікар, але я бачу комплекс Бога навколо мене увесь час в моїх знайомих економістах.

QEDru В субботу она будетна вечеринке Вики Эпплби

uk До цієї бази даних, як говориться в журналі «Економіст», вчені часто вдаються, аби «вирішувати найрізноманітніші інженерні питання».

jw2019ru Это, конечно, немного удивило тебя

uk В одній країні «два роки поліцейського слідства і майже щоденні арешти не стримали непоправних продажних людей»,— говориться в британському журналі «Економіст».

jw2019ru Я позволил Саре уехать, и теперь Кейси... и за все время я не шевельнул пальцем, пока он все забирал у меня

uk Сучасні економісти мають кілька рішень.

ted2019ru Давай, выворачивай карманы

uk «З 2004 року кількість запитів у пошуковій системі Гугл, що містили слово “porn” («порно»), збільшилась утричі» («ЕКОНОМІСТ», ВЕЛИКОБРИТАНІЯ).

jw2019ru Сержант Шуманн, я Амес

uk Мої колеги - лінгвісти та економісти з Єльського університету - щойно взялися за цей проект, щоб дослідити та зрозуміти, як ці нюанси спонукають нас задумуватися про майбутнє, щоразу як ми говоримо.

ted2019ru Мы убили его

uk Цитуємо одного економіста в галузі лісництва при ООН, який сказав, що в комерції «основа незаконного вирубування [тропічних лісів] — жадібність».

jw2019ru Конечно, я блокирую ее машину... так что она не может поехать на тренировку по теннису

uk Але це знову викликало негативні асоціації, і зрештою економісти стали вживати вислів «країни, що розвиваються».

jw2019ru Думаешь выйти в блеске славы, парень

uk Навіть економісти вже визнають: вступ до коледжу доцільний лише для тих, хто точно завершить навчання.

ted2019ru Извини, парень, мы его занесём

uk Запеклі, осудливі: Економіст Адам Сміт сказав, що «комерція, яка звичайно повинна бути засобом єдності й дружби між народами, як і між особами, стала найбільшим джерелом незгоди та ворожості».

jw2019ru Когда я уезжала из дома все перевернулось вверх дном

uk А так як я дипломований економіст економіст і розуміюся в економічних термінах, то раптом подумала: це все не просто так.

QEDru Как зовут того парня, у которого всё есть?

uk Як зазначалося в лондонському журналі «Економіст», «якщо раціонально використовувати лише десяту частину неторканих лісів, то можна повністю задовольнити сьогоднішні потреби світу у твердій тропічній деревині.

jw2019ru Перед тем, как ты уйдешь, я бы хотела подарить тебе кое- что чтобы помочь тебе справиться с болью

uk Їй дав ім'я британський економіст Девід Шлосс у 1892 році.

ted2019ru Ты поступил правильно, парень

uk Економісти не сильні в прогнозуванні.

ted2019ru Ты и из- за меньших оскорблений вынимал свой меч разил им прямо в сердце

uk Хоч я і економіст, я вважаю це доволі серйозною помилкою.

ted2019ru Давай отправим это в Луторкорп

uk Економісти називають це явище «фінансовою заразою».

jw2019ru Я пришлю тебе ящик

uk Ну, я економіст і ми проводимо так звані експерименти для вирішення цього питання.

ted2019ru Ты продолжаешь с сумо?

uk Президент Салінас — економіст за фахом і випускник Гарвардського університету, оточивши себе групою експертів-фінансистів, поставив перед собою завдання реорганізувати мексиканську економіку.

jw2019ru Истребители запущены

Хто такі економісти і чим вони займаються? (lecture notes)

Що таке сучасна економіка, що вона вивчає, чим займаються економісти та які кар’єрні можливості для них відкриті? Ці питання обговорювали під час дискусії “Хто такі економісти та чим вони займаються?”, яка пройшла у Київській школі економіки.

У події взяли участь:

  • Сергій Кіяшко - викладач Київської школи економіки, головний експерт відділу досліджень департаменту монетарної політики та економічного аналізу НБУ, закінчив KSE у 2012 році після чого отримав ступінь PhD з економіки в Princeton University;
  • Анна Козлова - Head Of Change Management в компанії Luxoft, випускниця KSE 2012 року, потім навчалася в Barcelona Graduate School of Economics.

Модератор: Наталія Заїка, керівник відділу з набору студентів Київської школи економіки.

Наталія Заїка: Сергію, розкажи, чим займається студент PhD?

Сергій Кіяшко: Розпочну з того, що на заході, принаймні в США, не обов’язково отримувати ступінь магістра для вступу на аспірантуру, це можливо зробити одразу після закінчення бакалаврату. Кожна програма дуже відрізняється - аспіранти-фізики, математики, філологи, економісти навчаються за різними форматами. Відрізняється і тривалість, і структура програм, і кількість наукових робіт, які дослідник має спродукувати. У економістів програма зазвичай розрахована на 5 років. Перші два роки схожі на навчання на магістратурі: спершу навчають фундаментальним дисциплінам, таким як макроекономіка, мікроекономіка та економетрика. На другому курсі у студента з’являється вибір, що вивчати далі, це залежить від обраного університету та професорів, що там викладають. Викладання на другому курсі спрямоване на ознайомлення студентів з тим, на якому етапі знаходиться сучасна економічна наука, які дослідження є актуальними саме зараз. Вивчаються нещодавні роботи або навіть ті, які ще не опубліковані (working papers). Після цього у студента є 3-4 роки на власне дослідження, результатом якого має бути дисертація.

Наталія Заїка: Як далі розвивається кар’єра, якщо, для прикладу, людина планує викладати в університеті?

Сергій Кіяшко: PhD відкриває безліч можливостей, і академічна кар’єра - далеко не єдиний варіант. Насправді, більшість обирає кар’єру в інших інституціях, серед яких міжнародні фінансові організації, Wall street, державні структури, консалтинг, think tanks та інші. Варто згадати, що часто в розвинених країнах є централізований ринок праці, де університети, банки, фінансові організації тощо збираються, представляють можливості працевлаштування і в процесі своєрідного “підбору” багато випускників отримують роботу. Щодо академічної кар’єри, то, зазвичай, перші 5 років людина знаходиться на так званому tenure track - певний випробувальний період для професора, під час якого потрібно проявити себе у вмінні робити якісні дослідження та писати статті. Після виконання всіх вимог контракту зазвичай доволі легко отримати ступінь професора цього університету. Тоді ж у людини з’являється цілковита свобода вибору напрямку зайнятості - проводити дослідження, викладати, консультувати уряд тощо.

Сергій Кіяшко - викладач Київської школи економіки, головний експерт відділу досліджень департаменту монетарної політики та економічного аналізу НБУ, закінчив KSE у 2012 році після чого отримав ступінь PhD з економіки в Princeton University

Наталія Заїка: Анно, які можливості відкриті для людини, що бачить себе в бізнесі після отримання економічної освіти?

Анна Козлова: Зазвичай, обирають з двох варіантів: або йти не зовсім в економіку, а в фінанси (для прикладу компанії “великої четвірки”), або в консалтингову індустрію. Найбільш привабливими випускники бачать для себе відділи аналітики. В будь-якому разі, основною задачею буде допомога у прийнятті певних бізнес-рішень. Швидше за все, вам знадобляться набуті в університеті hаrd-skills, але крім того, цінуватимуть вміння аналізувати та структурувати проблему, будувати моделі та розуміти взаємозв’язки. Більшість людей, які працюють аналітиками в моїй компанії мають економічну або фінансову освіту. Але варто зазначити, що освіта, швидше всього, - база для подальшого розвитку.

Наталія Заїка: Сергію, що мають знати та вміти студенти, які хочуть вступити на PhD програми в хороших університетах за кордоном?

Сергій Кіяшко: Важливо мати hard skills. Але мушу зазначити, що дослідження бувають різними - якісь потребують глибоких математичних знань та вміння працювати зі спеціалізованим програмним забезпеченням чи мовами програмування, в інших же можна досягти успіху, маючи сильні навички з пошуку даних, продукування ідей, розуміння економічних взаємозв’язків. Загалом, для того, щоб потрапити на хорошу програму, достатньо проявити високу ерудованість, вміння вирішувати складні математичні проблеми, здатність аналітично мислити. Звичайно, демонстрацією цього є висока успішність під час навчання на бакалаврській чи магістерській програмі визнаного за кордоном українського чи іншого університету. Без хороших рекомендаційних листів у вас теж навряд вийде отримати можливість вступу.

Наталія Заїка: Анно, що важливо для тебе, при прийнятті людей на початкові позиції в компанії?

Анна Козлова: В цілому визначальними будуть hard skills, але я не заперечую, що в певний момент кар’єрного зростання soft skills будуть переважувати. Спершу кандидат має показати, що він вміє робити, наприклад, вирішувати складні кейси чи задачі. На перших кар’єрних сходинках буде перевірятися, наскільки швидше чи краще за інших ви можете вирішувати задачі. Але знову ж таки, все залежить від обраної сфери, винятком можна назвати хіба консалтинг, де визначальними, навіть з самого початку, будуть soft skills.

Анна Козлова - Head Of Change Management в компанії Luxoft, випускниця KSE 2012 року, потім навчалася в Barcelona Graduate School of Economics

Наталія Заїка: Сергію, розкажи, будь ласка, що таке policy research та чим люди в цій сфері займаються.
Сергій Кіяшко: Є запит з боку різних інституцій отримати економічне підґрунтя для прийняття певних рішень, що потребує аналізу великого обсягу даних. В чому принципова різниця між академічними дослідженнями та policy research? - До них різні вимоги. Перші більш наукові, спрямовані на вирішення загальних та широких питань, на які намагаються дати відповідь дослідники впродовж десятиліть. Другі ж більше прикладного характеру і мають бути виконаними в стислі строки та мають представити, зазвичай, дуже чітку відповідь на питання, як, наприклад, якою має облікова ставка.

Наталія Заїка: Анно, існує думка, що навчання не закінчується університетом, вчитися доводиться постійно. Чи відчуваєш ти це у своїй сфері?

Анна Козлова: Це неминуче. У мене проектна робота, що пов’язана з різними областями - і тими, в яких ти погано розбираєшся. В будь-якому разі, потрібно слідкувати за останніми досягненнями в індустрії, розумітися і в суміжних сферах.

Наталія Заїка, керівник відділу з набору студентів Київської школи економіки

Наталія Заїка: Як ти навчаєшся? Від колег, з книг?

Анна Козлова: Залежить від задачі. Якщо потрібно розібратися в автоматизації чогось, то в першу чергу піду до колег. Якщо ж потрібне якесь нове знання, не заангажоване чужим досвідом, тоді звернуся до книг, або пошукаю відповідний тренінг чи семінар.

Наталія Заїка: Багато студентів в Україні зневірені в цінності формальної освіти, вважають, що можна отримати освіту онлайн, чи в процесі роботи. В чому ви бачите її цінність?

Сергій Кіяшко: Я обрав ту сферу, в яку неможливо потрапити без формальної освіти. Під час навчання у США я гостро відчув різницю між процесом навчання в Україні і там, тому я розумію, чому, на жаль, так склалося. Я розумію людей, які не хочуть витрачати свій час на посередні українські виші, проте, якщо постає питання: отр

Людина економічна — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Люди́на економі́чна (Homo Economicus) або економічна людина — концепція людей в деяких економічних теоріях як повністю раціональних і вузько корисливих діячів, які мають здатність виносити судження стосовно своїх суб'єктивно визначених цілей.

Ця теорія різко відрізняється від концепції Людина взаємна (Homo reciprocans), яка стверджує, що людина в першу чергу мотивована бажанням співпрацювати та поліпшувати своє середовище.

Термін "людина економічна" вперше був використаний наприкінці ХІХ століття критиками роботи Джона Стюарта Мілля про політичну економію. Нижче представлений уривок із роботи Мілля, який згадували критики:

"[Політична економія] не ставиться до всієї природи людини як до модифікованого соціального становища, а також до усієї поведінки людини у суспільстві. Вона ставиться до нього виключно як до істоти, яка бажає володіти багатством і яка здатна досягати цієї мети, аналізуючи порівняльну ефективність засобів її досягнення".

Пізніше в тій же ж роботі Мілль заявив, що пропонує "довільне визначення людини як істоти, яка неминуче робить те, завдяки чому може отримати найбільшу кількість необхідного, зручності та розкоші, з найменшою кількістю праці та фізичної самозречення, за допомогою яких їх можна отримати».

Адам Сміт у «Теорії моральних почуттів» стверджував, що люди співчувають добробуту інших. З іншого боку, у "Багатстві націй" Сміт писав:

"Ми очікуємо на наш обід на від доброзичливості м'ясника, пивовара чи пекаря, а зважаючи на їх власний інтерес."

Цей коментар тепер описує того самого раціонального, зацікавленого у власній вигоді працівника, який бажає поменше працювати, якого запропонував Мілль.

Економісти наприкінці 19 століття - такі як Френсіс Еджворт, Вільям Стенлі Джевонс, Леон Вальрас та Вільфредо Парето - будували математичні моделі на цих економічних припущеннях. У 20 столітті теорія раціонального вибору Ліонеля Роббінса стала домінувати у мейнстрімній економіці (mainstream economics). Термін «людина економічна» тоді набув більш конкретного значення: людина, яка раціонально діяла на повному знанні з власного інтересу та прагнення до багатства.

Економісти про людину економічну[ред. | ред. код]

Людвіг фон Мізес[ред. | ред. код]

«Основна шкода ... полягає у віддаленні економічної теорії від аналізу реальності. Більшість епігонів економістів-класиків бачили задачу економічної науки у вивченні не подій, які дійсно відбуваються, а лише тих сил, які деяким, не зовсім зрозумілим чином, визначили виникнення реальних подій. За їхньою думкою, економічна наука не ставить насправді за мету пояснити процес формування ринкових цін, а намагається описувати невизначену взаємодію різноманітних факторів, які відіграют роль у ціноутворенні. По суті, вона вивчає не живих людей, а так звану "людину економічну", фантома, який має дуже мало спільного з реальними людьми»[1]. (Людвіг фон Мізес "Первинні основи економічної науки")

  1. ↑ Mises, Ludwig von. The Ultimate Foundation of Economic Science: An Essay on Method, 1962

економіст - Украинский-Русский Словарь - Glosbe

uk Через усі ці причини, усі ці екосистемні послуги, економісти оцінюють вартість світових коралових рифів у сотні мільярдів доларів щорічно.

ted2019ru Винс Масука не целуется и говорит

uk Коли економісти намагались з'ясувати, чого машина не могла б зробити, вони вважали, що єдиний шлях автоматизації полягав у тім, щоб людина пояснила, як вона виконує завдання, а потім ці пояснення лягли в основу інструкцій для виконання машинами.

ted2019ru Если он вам так нужен, я отдам вам его за NT$#, #!

uk У 1930 році один відомий економіст висловив думку, що в майбутньому завдяки технічному прогресу працівники матимуть більше вільного часу.

jw2019ru Да сохранит вас Господь на многая и благая лета, и дарует вам благоденственное и мирное житие

uk Як розповідає газета «Економіста», один мексиканський готель на березі моря відвів частину пляжу для тих, хто почувається ніяково серед струнких відпочивальників.

jw2019ru И все пойдут

uk «Сьогоднішнє покоління мешканців Чорної Африки бідніше, аніж попереднє»,— зазначив французький економіст Філіп Юрґенсен у журналі «Шаланж».

jw2019ru Он на улице ведет свои битвы!

uk А ситуація «погіршується через зріст неповної зайнятості й загальне погіршення якості наявних робочих місць»,— каже економіст Ренато Бурнетта.

jw2019ru Как твоя лучшая подруга, я требую деталей

uk Серед британської молоді є прошарок, позбавлений відчуття моралі. Хоча таких молодих людей небагато, вони у стані тримати в страху цілу країну» («ЕКОНОМІСТ», ВЕЛИКОБРИТАНІЯ).

jw2019ru Это же не то, как вы представляете себе, какова должна быть ваша жизнь?

uk Я економіст, я не лікар, але я бачу комплекс Бога навколо мене увесь час в моїх знайомих економістах.

QEDru В субботу она будет на вечеринке Вики Эпплби

uk До цієї бази даних, як говориться в журналі «Економіст», вчені часто вдаються, аби «вирішувати найрізноманітніші інженерні питання».

jw2019ru Это, конечно, немного удивило тебя

uk В одній країні «два роки поліцейського слідства і майже щоденні арешти не стримали непоправних продажних людей»,— говориться в британському журналі «Економіст».

jw2019ru Я позволил Саре уехать, и теперь Кейси... и за все время я не шевельнул пальцем, пока он все забирал у меня

uk Сучасні економісти мають кілька рішень.

ted2019ru Давай, выворачивай карманы

uk «З 2004 року кількість запитів у пошуковій системі Гугл, що містили слово “porn” («порно»), збільшилась утричі» («ЕКОНОМІСТ», ВЕЛИКОБРИТАНІЯ).

jw2019ru Сержант Шуманн, я Амес

uk Мої колеги - лінгвісти та економісти з Єльського університету - щойно взялися за цей проект, щоб дослідити та зрозуміти, як ці нюанси спонукають нас задумуватися про майбутнє, щоразу як ми говоримо.

ted2019ru Мы убили его

uk Цитуємо одного економіста в галузі лісництва при ООН, який сказав, що в комерції «основа незаконного вирубування [тропічних лісів] — жадібність».

jw2019ru Конечно, я блокирую ее машину... так что она не может поехать на тренировку по теннису

uk Але це знову викликало негативні асоціації, і зрештою економісти стали вживати вислів «країни, що розвиваються».

jw2019ru Думаешь выйти в блеске славы, парень

uk Навіть економісти вже визнають: вступ до коледжу доцільний лише для тих, хто точно завершить навчання.

ted2019ru Извини, парень, мы его занесём

uk Запеклі, осудливі: Економіст Адам Сміт сказав, що «комерція, яка звичайно повинна бути засобом єдності й дружби між народами, як і між особами, стала найбільшим джерелом незгоди та ворожості».

jw2019ru Когда яуезжала из дома все перевернулось вверх дном

uk А так як я дипломований економіст економіст і розуміюся в економічних термінах, то раптом подумала: це все не просто так.

QEDru Как зовут того парня, у которого всё есть?

uk Як зазначалося в лондонському журналі «Економіст», «якщо раціонально використовувати лише десяту частину неторканих лісів, то можна повністю задовольнити сьогоднішні потреби світу у твердій тропічній деревині.

jw2019ru Перед тем, как ты уйдешь, я бы хотела подарить тебе кое- что чтобы помочь тебе справиться с болью

uk Їй дав ім'я британський економіст Девід Шлосс у 1892 році.

ted2019ru Ты поступил правильно, парень

uk Економісти не сильні в прогнозуванні.

ted2019ru Ты и из- за меньших оскорблений вынимал свой меч разил им прямо в сердце

uk Хоч я і економіст, я вважаю це доволі серйозною помилкою.

ted2019ru Давай отправим это в Луторкорп

uk Економісти називають це явище «фінансовою заразою».

jw2019ru Я пришлю тебе ящик

uk Ну, я економіст і ми проводимо так звані експерименти для вирішення цього питання.

ted2019ru Ты продолжаешь с сумо?

uk Президент Салінас — економіст за фахом і випускник Гарвардського університету, оточивши себе групою експертів-фінансистів, поставив перед собою завдання реорганізувати мексиканську економіку.

jw2019ru Истребители запущены

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *