Основні правила написання статті
Стаття – це невеликий публіцистичний чи науковий твір в збірнику, посібнику, газеті, журналі чи в мережі інтернет.
Завдання автора статті:
звернути увагу читача на актуальну проблему, важливу подію чи надзвичайну ситуацію;
переконати його в правдивості або ж помилковості певної ідеї, думки тощо.
Сила статті – не в насиченості фактами, а саме в узагальненнях, які спираються на аналіз конкретних явищ і подій.
За видами статті розрізняють оглядові, полемічні, літературно-критичні, науково-популярні, наукові та пропагандистські. Кожний різновид відрізняється манерою викладу матеріалу.
Як же написати статтю? Якою повинна бути її структура?
Перед тим як почати писати статтю, слід обрати тему і визначитися з аудиторією. А вже потім починати збирати необхідний матеріал та інформацію для написання.
Стаття має таку структуру:
Основні правила написання статті
1. Яскравий заголовок. Заголовок має привернути увагу аудиторії з першого погляду. Тому він має бути влучним, інформативним та цікавим. У назві статті повинна бути «родзинка», щоб заінтригувати читача. Адже вже з назви зрозуміло чи варто статтю читати, чи є вона корисна й пізнавальна.
2. Чіткий та привабливий вступ сприяє продовженню читання. Він повинен складатися з 2-3 речень. В цих реченнях автор має викликати інтерес читачів до поставленої проблеми, до описаної ситуації (приблизно 10% від усього тексту).
3. Основна частина – це розкриття теми статті, опис проблеми та подробиць, які мають зацікавити аудиторію (80% від усього тексту).
4. Висновок – логічне закінчення статті, узагальнення та рекомендації (10% відсотків від усього тексту).
5. Краще статтю писати не складними, а простими реченнями. Так вона буде більш доступною для читача.
6. Текст статті треба розподіляти на абзаци. Перехід між абзацами має бути «плавним», тобто між частинами тексту повинен бути смисловий зв’язок. Один абзац має містити не більше 10 речень, об’єднаних однією мікротемою.
7. Під час написання статті треба дотримуватися грамотності, логічності, аргументованості та лаконічності, вживання літературної мови. Потрібно перевіряти текст на наявність пунктуаційних та орфографічних помилок.
Власне бажання, деякі зусилля та творче натхнення – запорука гарної, майстерно виконаної роботи!
Автор: katyasava
Як написати статтю. Алгоритм — ПСИХОЛОГІС
Я хочу покроково розповісти про основні принципи написання статей. Ці знання допоможуть вам встановити контакт з потенційними клієнтами і закріпити за собою статус експерта. Чим більше статей ви розмістите в інтернеті і друкованих виданнях, тим більш впізнаваним буде ваше ім’я і як результат — ваш статус підвищиться і скористається вашими послугами більшу кількість людей.
Почнемо з азів. Користуючись нижчеподаній покрокової інструкцією, ви зможете написати статтю легко і просто:
1 крок. Вибір теми
При виборі теми пам’ятайте, одна статия розкриває одну тему. Ще один важливий аспект — тема повинна бути цікава, знайома і актуальна особисто для вас. До того ж вона повинна бути орієнтована на вашу цільову аудиторію, тобто на тих людей, кому це потрібно і хто згодом скористається вашою послугою.
У цьому ключі, хочу торкнутися ще одне важливе питання — формат статті. Для підтримки статусу експерта вам потрібно писати в наступних форматах або макетах, назвіть як завгодно:
Так от, формат перший: «Проблема + рішення» — виокремити проблему вашої цільової аудиторії, і озвучте її в статті. І найголовніше, дайте кілька практичних рекомендацій вирішення даної проблеми. Якщо ви опишете слушні рекомендації та практики, читачі відразу зрозуміють що ви практик, підкований в теорії, а не теоретик — базікало.
Формат другий: «Інструмент, призначений для…»
— опишіть методику або інструмент, який застосовується тільки в області, але яким мало хто вміє правильно користуватися. Так ви заявите про те, що ви не тільки вмієте цим користуватися, але й можете пояснити іншим.Формат третій: «Мої клієнти часто запитують… (питання — відповідь)» — опишіть проблемну ситуацію з якою до вас звернувся клієнт або декілька клієнтів, скажіть про тих рішеннях, до яких прийшов ваш клієнт після роботи з вами і що ж спільного у його проблеми з проблемою більшості і як її вирішити. В загальному, все в такому дусі.
Формат четвертий: «Експертна оцінка» — напишіть про будь — яке явище (книзі, новинці на вашому ринку послуг, відомому факті і т. д.) і дайте свою експертну оцінку, проаналізуйте, поміркуйте, повідомте корисну інформацію або дайте практичну рекомендацію.
Формат п’ятий: «Практичні рекомендації» — покроково опишіть одну або кілька методик, які дають повну картину дій у проблемній ситуації актуальною для ваших читачів. Стаття, що ви читаєте, написана саме в цьому форматі.
Саме в наведених вище форматах слід навчитися писати статті в першу чергу, т. к. вони затребувані людьми які хочуть вирішити свої проблеми. Крім того, саме практична наповненість цікавить журнали і газети. «Вода» всіх дістала.
Якщо ваша мета написати статтю для друкованих видань, то спочатку проаналізуйте тематику і стиль журналу або газети, її цільову аудиторію. Напишіть статтю, яка б була витримана в стилістиці видання. Якщо серед цільової аудиторії журналу немає вашої цільової аудиторії, не витрачайте час і сил. Шукайте відповідні видання і своїх читачів, які згодом можуть стати вашими клієнтами.
2 крок. Вибір назви
У виборі назви головне не переборщити і дотримуватися золотої середини. Не варто дуже оригінальним, але і не потрібно скочуватися на банальності. Заголовок статті має зацікавити, розпалити цікавість читачів, пробудити бажання дізнатися, що ж далі.
Існують правила хорошого заголовка:
- Важливо що б заголовок звертав на себе увагу, «чіпляв».
- Важливо пробудити цікавість і мотивувати до прочитання статті.
Увага: частіше залучають ті статті, назви яких містять натяк, надію на задоволення потреби, або на рішення проблеми. Якщо в назві «розкрити карти», то її прочитання вже не буде таким цікавим і потрібним. Ваше завдання дати натяк, заінтригувати, надихнути на прочитання статті. Заголовок не просить і не пропонує, він вабить і заявляє.
- Заголовок повинен читатися за допомогою одного погляду. Між довгим і коротким назвою, виберіть другий.
- Використовуйте слова, зрозумілі і часто використовувані тією цільовою аудиторією, для якої написана стаття.
- Якщо пишете статтю для сайту, використовуйте в назві ключове слово, тобто слово, яке пов’язано із затребуваною темою, описаної в твоїй статті.
- Якщо ви пишете для друкованого видання, будьте готові до того, що ваше назву можуть поміняти на інше, але це вже тема договірна, та все ж пам’ятайте про це.
- Використовуйте працюють шаблони назв статей:
«Як… » Досить поширене початок, і вельми успішний. Це пряма вказівка на проблему і шлях її вирішення.
— «Як побудувати успішний бізнес»
«Як знайти своє покликання»
«Короткий керівництво…» Зараз суспільство любить концентровані знання без зайвої води, і пропозиція короткого керівництва з чого завгодно, буде вельми затребуване.
— «Короткий посібник з побудови успішного бізнесу»
— «Коротке керівництво по знаходженню себе»
«Метод / методика …» Додасть статті образ науковості та / або практичності. Добре «вистрілює», якщо до нього додати епітети.
— «Найефективніший метод побудови успішного бізнесу»
— «Кращі методики знаходження свого покликання»
«Швидкий спосіб /як швидко…» Довго і багато кому не хочеться возитися з проблемою, більшість людей, не відмовиться від можливості швидко вирішити свої питання.
— «Як швидко побудувати успішний бізнес»
— «Швидкий спосіб знайти своє покликання»
«Простий спосіб / просте рішення…» Даний шаблон теж працює. Прості рішення завжди потрібні.
— «Простий спосіб побудувати успішний бізнес»
— «Простий спосіб знайти свій шлях»
«Створити…» Цей шаблон — звернення до емоцій і творчості читачів.
— Створіть свою формулу успішного бізнесу»
— «Створіть свій шлях до пізнання себе»
«Тепер ви можете…» тобто завдяки цій статті ви досягнете, зумієте зробити те, що вам потрібно, якщо захочете, звичайно.
— «Тепер ви можете зробити успішний бізнес»
— «Тепер ви можете знайти своє покликання»
«Безкоштовний, унікальний, кращий, достовірний, ефективний, неповторний і т. д.» Ці слова завжди привертають увагу.
— «Безкоштовний курс по створенню успішного бізнесу»
— «Ефективний спосіб знайти своє покликання»
«Що повинен знати кожен…» Такий заголовок розпалює потреба перевірити свою компетенцію в тому чи іншому питанні.
— «Це повинен знати кожен бізнесмен-початківець»
— «Це знає кожен успішний чоловік»
«Цифри». Статті користуються великим успіхом, якщо в заголовку є цифри. Для назв добре підходять- 5, 7, 15, 100, 101 та ін Часто цифри поєднуються з іншими шаблонами.
— «Як побудувати успішний бізнес за 6 місяців»
— «5 простих методик знаходження свого покликання»
«Секрети». Тут спрацьовує вроджена людська цікавість і допитливість. Даний шаблон добре працює в поєднанні з цифрами.
— «Секрети успішного бізнесу»
— «7 давніх секретів знаходження свого шляху».
Це далеко не всі існуючі шаблони для заголовків. Інші приклади, ви легко знайдете в інтернеті і книгах. І все ж це аж ніяк не означає, що всі назви ваших статей повинні починатися або містити в собі шаблони. Експериментуйте, дійте, шукайте власний стиль. До того ж «мода» на назви мінлива, будьте в курсі, придумуйте своє.
3 крок. План статті
Вам потрібно написати план, по якому буде будуватися стаття. Буває так, що людина намагається писати, керуючись лише однією темою, не вибудовуючи загальну концепцію статті. Зазвичай це призводить до краху і зайвої витрати сил.
Слід прописати план. Він повинен бути досить простим:
- назва,
- основна частина, що складається з кількох рекомендацій або тез,
- висновок (висновки, підбиття підсумків).
4 крок. Вступ
Вступ має м’яко підводити читача до основної теми. Крім того, у вступі ви позначаєте проблематику статті (про що?), і цільову аудиторію (для кого?).
5 крок. Основна частина
Безпосередньо обговорення. Тут можна навести кілька важливих практичних рекомендацій чи роз’яснити основні поняття даної теми. В описі тез повинна бути конкретика, корисна й цінна інформація. Гарним доповненням будуть історії або притчі, цікаві факти, а так само ваш власний досвід і погляд на поднимаемый у статті питання. Добре, якщо ви наповниш текст епітетами, це додасть емоційності в сухі факти. В основній частині вам потрібно вказати відповіді на поставлені у введенні питання.
Прагніть укластися в 2-3 тисячі знаків, тобто в 1-2 сторінки. При цьому, пам’ятайте, що ви пишете не просто статтю, а статтю для певної цільової аудиторії, точніше для гарного і приємного людину, якій важлива ця тема. Пам’ятати про це потрібно для того, що б ваш текст був доброзичливий і зрозумілий, тоді ви зможете вибудувати довірчі відносини зі своїми читачами.
6 крок. Висновок
Тут ви підводите підсумки, акцентуючи увагу на позитивному результаті, а так само на те, що інформація, наведена в основній частині допоможе впоратися з проблемою.
7 крок. Вичитати статтю
Вичитувати (перевіряти і виправляти) текст потрібно лише раз, довго не замислюючись і не заглиблюючись в ідеалізм, інакше це призведе до вымучиванию, безліч виправлень і як підсумок, до ненаписаної статті. Мета вичитки — виправити помилки і прибрати повтори, замінивши їх словами синоніми. Текст повинен бути легким, грамотним і простим.
8 крок. Перевірити унікальність
Це дуже і дуже важливий етап. Якщо ваша стаття на сто відсотків унікальна, то на інтернет просторі вона буде індексуватися як нова. Значить, її рейтинг на тлі інших статей на цю тему підвищиться серед пошукових систем. Це означає, що ймовірність попадання в перші позиції значно збільшиться. Чим більше переходів на унікальну статтю, тим більше затребуваний сайт. А це означає, що приплив відвідувачів зростає і ваша популярність разом з ним.
Текст буде вважатися унікальним, якщо комбінації слів, які використовуються в ньому, більше ніде не зустрічаються. Мова йде навіть про тих текстах, які ви від першого слова до останньої крапки написали самі. Буває, що словосполучення, вжиті вами, вже використовувалися іншими авторами. Перевірити унікальність і підвищити її можна в спеціальних програмах, одна з них — Text.ru http://text.ru. Сто відсоткова унікальність затребувана і в друкованих виданнях.
9 крок. Форматування тексту
Важливо правильно оформити, тобто форматувати текст. Методи форматування створюють візуальні підказки для читачів і роблять прочитання тексту легким і зрозумілим.
Існують такі елементи форматування:
- Виділення заголовків і підзаголовків. Виберіть для себе два — три способи виділення тексту, якщо буде більше, ви ризикуєте викликати неусвідомлене роздратування і втому у своїх читачів.
- Маркіровані або нумеровані списки. Наш мозок звик все класифікувати, і цей прийом форматування полегшить прочитання.
- Виділення ключових фраз або слів. Це допомагає при швидкочитанні, відразу видно варто вникати докладніше.
- Читабельний шрифт. Замудреные шрифти важко читати, це теж може призвести до неусвідомленого роздратування і втоми від прочитання. Тому вибирайте легко читається шрифт, особисто мені подобається Calibri.
- Прості пропозиції. В психології існує золота формула — 7 плюс, мінус 2. Вона застосовна до числа слів у реченні.
Пам’ятайте про золоту середину, надмірне використання елементів форматування може призвести до втрати якості тексту. Говорячи про оформлення тексту, потрібно згадати ще й ілюстрації — картинки, таблиці, діаграми, фото вітаються. Важливо, що б ілюстрації були хорошої якості і підходили до теми.
10 крок. Зберегти
Тепер саме час зберегти статтю, закрити, і головне — запам’ятати в якій папці вона лежить. В ідеалі добре б створити окрему папку, щось на зразок «статті для просування мого Особистого Бренду». Якщо стаття написана від руки, краще перевести її в електронний вигляд, а потім вже зберегти, закрити і запам’ятати де лежить.
Не варто поспішати з публікацією щойно написаної статті. Якщо є можливість, дайте їй відлежатися і через деякий час, прочитайте в іншій обстановці і вголос. Це допоможе помітити і виправити можливі недоліки. В ідеальному варіанті, добре віддати написану статтю на редакцію іншій людині.
Користуючись даною покрокової інструкцією, ви зможете легко написати свою статтю, навіть, якщо будете робити це вперше. Успіхів у творчості, всіх благ.
Як написати наукову статтю? – Студвей
Якщо ви відчуваєте, що ваші ідеї, спостереження чи результати досліджень уже «дозріли» й чекають визнання, саме час ними поділитися. Наукова публікація дозволить зробити це найбільш ефективно. Чим цей вид академічного тексту відрізняється від есе чи курсової? На що варто особливо звернути увагу під час написання наукової статті? Наступна серія порад для створення текстів.Крок 1: прозріння
Як і есе, і курсова, наукова стаття починається з ідеї та інтересу до певної теми. Раптом ви розумієте, що помітили закономірність у досліджуваних процесах, текстах, статистичних даних або, навпаки, виявили помилку у твердженнях і категорично не згодні з тезами якогось автора. Можливо, ви особливо зацікавилися певною темою і, вивчаючи її, сформулювали власне бачення проблеми, зробили неочікувані висновки.
Ідея для статті може з’явитися з будь-чого та бути будь-якою. Але зауважте, що тема наукового тексту має бути якомога вужчою, особливо, коли це ваші перші публікації. Краще зосередитися на шматочку конкретної теми, пропрацювати його якісно, аби потім не загубитися в багатошаровій тематиці та не надати поверхневий аналіз.
Реклама
Крок 2: дослідження
Простий перелік зауважень або нових ідей – не той формат наукової статті, що вразить академічний світ, хоча й ідеальне наповнення для есе. У випадку серйозної публікації будь-який задум супроводжується ретельним дослідженням і вивченням.
На цьому етапі за допомогою можна звернутися до викладача. Більше того, наявність наукового керівника – одна з головних вимог багатьох наукових видань. Викладач передусім порекомендує відповідну літературу або, якщо мова йде про більш практичні теми, вкаже на емпіричні методи (експеримент, анкетування, інтерв’ю тощо), доцільні для ефективного дослідження.
Пригадайте, чи знаєте ви людей з академічної спільноти, які також вивчають або цікавляться вашою темою. Зверніться до них за порадою. Зберіть увесь необхідний матеріал, що тільки можете знайти.
Крок 3: формулюємо тези
Тепер саме час проаналізувати весь накопичений матеріал. Чи не змінилися ваші попередні ідеї? Можливо, виникли нові? Як пов’язати свіжі думки з первісним задумом?
Випишіть окремо абсолютно всі ідеї та твердження. Проконсультуйтеся з науковим керівником або самостійно оберіть лише найбільш актуальні й цікаві. Це і будуть тези – один із головних елементів вашого тексту.
Крок 4: напрацьовуємо аргументи
Тези, доповнені аргументами, – основний зміст будь-якої наукової статті. Кожна ваша теза повинна бути доведена відповідним аргументом, особливо у випадку з голосними тезами-заявами (типу «життя на Марсі існує»). Найкращі аргументи – це, звичайно, результати власних експериментів, анкетувань, тобто будь-якого використаного емпіричного методу. Проте можна використовувати посилання на авторитетні праці, висновки інших учених. Якщо ви аналізуєте текст, обов’язково потрібно наводити цитати. Неодмінно слід зазначати джерело кожного посилання. Якість вашої статті напряму залежатиме від сильних та логічних аргументів.
Крок 5: структуруємо текст за принципом IMRAD
Залишилось оформити текст відповідно до академічних вимог. Нюанси таких стандартів різнитимуться в залежності від видання, де ви плануєте опублікувати статтю. Найбільш поширена структура наукової статті втілена в принципі IMRAD:
- Вступ (Introduction): актуальність і важливість вашого дослідження, його цілі, короткий опис питань, що розглядаються. У вступі потрібно окреслити загальні тези і поступово перейти до конкретних стверджень.
- Методи (Methods): як саме ви проводили ваше дослідження, які методи й матеріали використовували. Також опишіть усі фактори, що могли вплинути на отримані результати.
- Результати (Results): чи вдалося вам знайти відповідь на поставлені запитання, які саме відповіді отримали. Ця частина тексту наповнюється конкретними тезами й аргументами. Таблиці, графіки, малюнки доречно розмістити саме тут.
- І (And) обговорення (Discussion): ваші висновки, порівняння з результатами попередніх досліджень теми, значення проведеного вами дослідження, а також подальша перспектива вивчення теми.
Для деяких видань наукова стаття може потребувати анотації та переліку ключових слів, що розміщуються перед вступом. Анотація відображає зміст вашого тексту, де дуже коротко зазначаються цілі дослідження, його основні аспекти, методи й результати. Анотація повинна бути максимально інформативною та дещо провокуючою, аби зацікавити читача. Ключові слова – це перелік основних термінів, розглянутих у статті.
Безумовно, як і будь-який академічний текст, наукова стаття завершується списком усіх використаних джерел.
Крок 6: обираємо видання
Обирати видання для публікації вашої статті доцільно ще на стадії проведення дослідження, оскільки кожне має власні вимоги до оформлення й наповнення матеріалів. Якщо вам дуже хочеться мати власну публікацію лише в певному виданні, тему статті можна визначити відповідно до його особливостей.
Наукові видання зручно шукати за допомогою спеціальних каталогів. Окрім того, кожен університет має різні спеціалізовані видання; детальну інформацію можна знайти на сайтах (наприклад). Як правило, наукові конференції пропонують публікацію доповідей в окремих збірниках. Тому також звертайте увагу на актуальні анонси конференцій.
Наукова стаття – це ваш внесок у розвиток науки. Буде він вагомим чи залишиться непоміченим, залежить саме від вас.
Фото: creativemarket.com
Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.
Як писати цікаві статті. Загальні принципи (Лекція)
Після вашого редагування стаття стає як мінімум на 10% коротшою. Як правило, хочеться зробити навпаки, бо під час редагування виникає бажання дописати й уточнити. Викидайте цілі шматки, які прямо не стосуються головної теми чи занадто деталізують якийсь момент. Потім викидайте зайві речення, потім словосполучення, потім зайві слова. Лише за рахунок зайвих слів можна скоротити текст на ці 10%.
Досвідом ділився: Роман Кульчинський, головний редактор TEXTY.org.ua
Один. Просто і доступно. Доступно і просто.
Якщо ви працюєте з чимось, що поширюється в медіа, основоположний принцип, котрий приносить успіх продукту скрізь однаковий: у журналістських матеріалах, кінофільмах і художній літературі. Навіть книги нобелівських лауреатів стають бестселерами, якщо вони написані за цим принципом. Пересічна людна цього головного принципу не бачить. Але він є і він простий: розповідайте про щось одне і говоріть ясною, зрозумілою і доступною мовою.
Щоб написати ясно потрібно ясно уявити, про що саме ви хочете написати.
Між іншим, ясність письма відображає ясність мислення.
Отже, спочатку чітко уявіть про що стаття. Це не так просто, як здається.
Студентка журфаку якось запропонувала тему: «Останнім часом відбувається багато неоднозначних подій, про які всі знають. Я хочу про це написати». З такою постановкою задачі вийде відповідний текст.
Обрати кут зору на проблему, про яку пишемо – займає чи не половину часу роботи просунутої редакції. Якщо кут зору чи ракурс обраний правильно, написати статтю, яку всі будуть передруковувати й обговорювати, справа мінімальної професійності.
Навіть найкращий журналіст не зробить гарної статті, якщо вирішить писати «про останні тривожні події».
Два. Працюйте зі своїм словником.
Слідкуйте, щоб мова не була затяганою і заштампованою, водночас зважайте на те, що занадто рафіновані слова можуть бути не зрозумілі публіці. Двомовність також дається взнаки:«смачні» українські словечка можуть бути не зрозумілі російськомовній людині і навпаки.
Класики жанру рекомендують: щоб навчитися гарно писати потрібно багато читати. І звісно, багато писати. Журналіст-початківець, який щодня пише статті, набиває руку за 2- 3 роки, не раніше.
Три. Не переношуйте текст.
Якщо довго відкладали текст, котрий ви почали формувати в голові, він «скисне». Якщо ви в уяві бачите статтю, у вас є максиму три дні, щоб викласти її на папері. Далі вона пропаде. Або вийде нудною, нецікавою і натягненою.
Чотири. Пишіть про щось нове.
Не сподобляйтеся політикам, котрі говорять загальновідомі банальності. Загальні розмірковування на будь-яку тему це добре для Фейсбуку, але це не стаття. «Размишлізми» на наш вибір. Взагалі, кожне речення і слово повинні вжиті виправдано.
Сентенції на кшталт «громадянське суспільство в Україні, на відміну від країн східної Європи слабко розвинене», або «самоорганізація мешканців багатоповерхівок знаходиться на низькому рівні» нікому не цікаві, це і так усі знають. Не витрачайте свій і чужий час на констатацію загальновідомих банальностей.
П’ять. Уявляйте свого читача.
Візуально уявіть представника своєї цільової аудиторії. Хто він: якого віку, як вдягається, які видання читає, фільми дивиться і т.п. Тримайте в голові цей образ, коли починаєте писати. Тоді ви будете підбирати слова і конструкції, які найближче підходять цьому «Ідеальному читачу».
В одній із студій BBC стіни ньюс-руму обклеїли величезними фотографіями простих людей, щоб журналісти не забували для кого працюють.
Шість. Порівнюйте.
Дані самі по собі нічого не говорять. Цифра про те, скільки Україна витрачає на Євроньюс може обурювати, але щоб читач хоча б приблизно оцінив, крадуть чи ні, порівняйте з аналогічною цифрою в аналогічній країні.
«Міськрада цього року закупила скріпок на 100 тисяч» — це мало про що говорить. Порівняйте з іншими аналогічними міськрадами і закупівлями в попередні роки.
Вказуйте джерела даних. Кожен жонглює цифрами і фактами, проте для довіри важливо показати звідки ви берете дані.
Якщо у тексті багато цифр, зробіть з них інфографіку і проілюструйте нею статтю.
Сім. Почали писати – пишіть.
Завжди важко сісти і почати писати. Перше слово і перше речення — найважчі. Починайте писати з будь-чого, аж до того: «ця стаття про те, як у місцеве самоврядування…» Після того, як напишете чорновик, все зайве і несуразне викинете.
Моменти, які потрібно уточнити, позначайте спеціальними позначками і йдіть далі. Потім повернетеся. Лінки, які треба вставити, вставте потім. Якщо відволікатиметеся, ризикуєте так нічого і не написати.
Дайте чорновику деякий час (пару годин) відлежатися, особливо, якщо це складний аналітичний текст. Потім приступайте до правок.
Вісім. Коротіть.
Загальний принцип такий: після вашого редагування стаття стає як мінімум на 10% коротшою. Як правило, хочеться зробити навпаки, бо під час редагування виникає бажання дописати й уточнити.
Викидайте цілі шматки, які прямо не стосуються головної теми чи занадто деталізують якийсь момент. Потім викидайте зайві речення, потім словосполучення, потім зайві слова. Лише за рахунок зайвих слів можна скоротити текст на ці 10%.
«Убийте свою любов!»Ця сентенція власне про те, що часто шматок тексту з якимось зворотом, який вам особливо сподобався, треба вбити клавішою ДЕЛЕЙТ. У статтях зазвичай «любов автора» — це порівняння, «цікава» паралель чи вправляння в красномовстві, які ріжуть очі читачу.
Зайві слова і речення, тобто, ті які не несуть змістового навантаження. Без них текст нічого не втратить.
Наприклад:
«Верховна Рада України 17 вересня прийняла в першому читанні проект Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації положень Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті», — зазначила Ірина Сех. — Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи готуватиме законопроект до другого читання, пропонуючи зміни та доповнення. Цей законопроект стосується теми нашого круглого столу. Було би дуже добре на цьому зібранні напрацювати пропозиції та висновки до цього законопроекту і подати їх до парламентського комітету».
Цілий абзац і ні слова по суті. Про що цей закон?
Ще приклад: «Цікаво, що цього разу контактною особою обрано позаштатного радника і людину, яка не є в штаті міністерства». Виділені фрагменти – зайві слова, зрозуміло, що позаштатний радник не в штаті і без уточнення.
Після скорочення ваш текст стане стрункішим. Його більше прочитають. Його більше цитуватимуть.
Перший абзац чорновика, як правило, завжди викидається. Це майже залізне правило. Він чомусь не стосується головної теми статті. На ньому ви просто розкочегарювалися.
Одна регіональна журналістка писала: «Київ — прекрасне місто, ми приїхали ранковим поїздом. Нас зустрів привітний Хрещатик і каштани у цвіту. Поблизу Арки дружби народів є атракціон: вас чіпляють до канату і ви по ньому перелітаєте через Дніпро» і далі дві сторінки про цей атракціон. Зрозуміло, що про Київ і Хрещатик — це зайве.
Оце «Київ прекрасне місто, ми приїхали ранковим поїздом. Нас зустрів привітний Хрещатик і каштани у цвіту» і є тією «любов’ю автора», яку він має зарізати без вагань.
Коли перечитуєте написаний текст, уявіть, що кожне слово — це лампочка. Якщо все зрозуміло, лампочка засвічується, коли ви читаєте слово, якщо ж ні, не світиться. Переписуйте, поки не загориться кожна лампочка!
Дев’ять. Читайте гарні тексти.
«National Geographic. Україна». До масової істерії, яка охопила російське суспільство я рекомендував російський «Форбс». Гарні репортажі у львівському «Експресі». Статті у рубриці «Вибір редакції» на Texty.org.ua.
Блоги і ФБ стрічка Ігоря Луценка, Євгенія Іхельзона – красива образна мова, гарні порівняння. Гарний приклад репортажної журналістики — книга Артема Чапая «З Мамойотою по Україні».
Одна стаття – одна тема. Не можна починати про студентське самоврядування, а закінчувати низькими зарплатами викладачів.
З цим погоджується більшість починаючих авторів, але коли доходить до написання, то ці ж автори нагромаджують в один текст все, що знають. Не треба писати про все, прибережіть цікаві факти, ідеї чи порівняння для інших статей. Створіть свій склад спостережень і фактів. І прийде момент, коли давно відкладений цінний камінчик ідеально ляже у мозаїку нової статті.
Принцип шашлику
Спочатку визначаємо тему — це шампур, потім нанизуємо свої думки й аргументи — це м’ясо.
Кожне твердження має бути підкріплене аргументом: цифрою, фактом, спостереженням, думкою авторитетного експерта. Бажано підтверджувати декількома аргументами.
Я рекомендую застосовувати принцип шашлику. Це завжди смачно. Повторюю: визначаєте на основі своїх спостережень центральну ідею, наприклад, « підтримка проукраїнських партій з виборів до виборів просувається на Схід», і нанизуєте аргумент за аргументом.
Принцип піраміди.
Більше підходить до новин, але можна застосувати і до статей
Часто автори роблять так: «головну думку» пишуть вкінці, неначе підводячи до неї читача. Проблема в тому, що читач може не дійти, покинувши статтю посередині.
Написання за принципом піраміди гарантує, що,принаймні, головну думку прочитають.
На початку пишеться найголовніше, потім менш головне, те чим можна пожертвувати. Принцип зародився при механічній верстці, коли треба було коротити в гранках відкиданням речень.
Принцип Ньюсвіка
Структура статті наступна: замальовка з життя, сторона 1, сторона 2, думка експерта або обивателя, висновок/прогноз. Практикував Кореспондент. Читати нудно.
Принцип «Запитання-відповідь»
Можна робити статтю у вигляді відповідей на найбільш поширені запитання. Коли питання складне, резонансне і багатогранне, а народ прагне розібратися у багатьох аспектах, які між собою пов’язані тільки загальною темою, — це ідеальне рішення.
Наприклад:
«Сланцевий лікнеп: одинадцять простих відповідей на одинадцять складних питань»
«1. Видобування сланцевого газу – це дуже велика небезпека для екології. Адже щоб отримати газ із щільних сланцевих порід, проводять т.зв. гідророзрив: у свердловину закачують під тиском розчин із хімікатами. Зрозуміло, що цей розчин, поширюючись у пласті, неминуче потрапить у ґрунтові води й забруднить їх.
Насправді ні. Криниці мають максимальну глибину у кількадесят метрів. Артезіанські свердловини – «найглибше» джерело водопостачання – 50-200 метрів. А сланцеві породи, у яких проводять гідророзрив, знаходяться на глибині 3-4 км. Шанси, що розчин із пласта проникне з цих глибин у «побутові» водоносні горизонти, дорівнюють нулю.
2. Але ж у воду може потрапити не тільки розчин, але й газ. Доказ – кадри з американського фільму Gasland, де показано «горючу воду» у звичайному кухонному крані.
Так, у мешканців штату Колорадо у воді дійсно був підвищений рівень метану. Але до сланцевого газу це має вельми побіжне відношення. Річ у тім, що у згаданій місцевості в штаті Колорадо на поверхню виходять вугільні пласти із високим вмістом біогенного метану І геологічні дослідження виявляли проникнення метану у водоносні шари ще двадцять і тридцять років тому.
Що ж до Майка Маркхама – того самого вусатого дядька, який ефектно «підпалює воду» в себе на кухні, то його хатня свердловина, з якої була взята ця вода, проходить через чотири вугільні пласти.
3. То що – ні газ, ні розчин за жодних обставин не може потрапити до водоносних горизонтів?«
І так далі.
З чого почати?
Починайте з цікавої історії. В окремих випадках з ємної цитати. Але не забувайте про почуття міри!
«Чіпляють» важливі деталі. «Пузатий сержант у порепаних черевиках лузгав насіння і відмовлявся впускати активістів», — каже набагато більше, ніж «працівник міліції виконував вказівку злочинного режиму».
Пишіть головне, ніяких зайвих вступів: «У нашій крані дуже бідні люди, коли я йшов вулицею, то звернув увагу, як …». Відразу до суті: «чоловік вийшов з Мерседеса і почав роздавати гроші бідно вдягненим людям».
Абзаци
Розмір абзаців у друці і в інтернеті різний. У статтях для інтернету абзаци повинні бути якомога коротшими.
У вас є декілька секунд, щоб зацікавити читача. Не більше. Якщо вдасться, читатиме, ні — піде далі. На інший сайт.
Розбивайте на главки. Робіть заголовки і підзаголовки.
Вріз або лід — це початок статті, у якому зібрана квінтесенція того, про що йтиметься у тексті, або ж найцікавіший шматок тексту. Читач зацікавився заголовком і читає вріз. Якщо йому сподобається, читатиме далі. Поясніть коротко про що стаття чи дослідження, наведіть відразу головний висновок.
Як складати слова
Обмежено вживайте пасивну форму дієслова, прислівники й прикметники.
Пасивні дієслова утруднюють читання, роблять мову кострубатою, гальмують динаміку тексту. І підсвідомо складається враження, що автор невпевнений. «Пасивні дієслова нагадують невпевнених коханців», стверджує Стівен Кінг у своїй знаменитій роботі «Про письмо» (більш відомий переклад «Як писати книги»).
«Пасивні дієслова нагадують невпевнених коханців»
Хоча Кінг і пише жахи, але хіба в нинішній ситуації ми можемо писати щось інше? Насправді правилом заборони пасивних дієслів користуються усі редакції.
Кінг наводить приклад: тільки сором’язливий автор пише: «Зустріч буде проведено о13.00». Він так пише, бо це звучить більш розумно. Але хибне враження. Пишіть впевнено і рішуче: «Зустріч о 13.00».Викидайте слово «буде». Не «має шанси бути проваленим» а «провалиться». Не «буде поданий міністерством, а «Міністерство подасть».
Це слово, як пирій на городі, скільки не виполюй все одно залишається. Старайтеся, виполоти по максимуму.
Використовуючи прислівник, ми начебто підсилюємо якісь дії, але насправді у читача складається враження, що ми боїмося висловитися недостатньо зрозуміло. «Експертна рада рішуче відхилила законопроект» Але чи потрібно тут слово рішуче? Ні, воно тільки привносить нотку істеричності.
Дослідження з психології показали, що люди вживають такі слова, коли не достатньо впевнені у рішучості експертної ради у даному випадку.
«Прискіпливо вивчив законопроект». «Прискіпливо» нічого не каже. Якщо ми пишемо, що вивчили законопроект, то само собою зрозуміло, що прискіпливо.
Відомий експерт. Тривожний факт. Необхідна умова. Детальний аналіз. Страшне занепокоєння. Зайві прикметники. Якщо факт тривожний, він сам про це каже, будь-яка умова є необхідною, якщо експерт відомий, то він не потребує, щоб його представляли як «відомого» (можна зрбити виключення коли експерт відомий у своїй галузі, але не відомий широкому загалу), не детальний аналіз не заслуговує на згадку у статті.
Жорстоко боріться зі словами: «тому,що», «оскільки», «отже», «позаяк», «водночас», «між тим». Їх вживають усі. Але вони навівають нудьгу.
Слідкуйте, щоб слова, котрі стоять у реченні поряд, не починалися з однієї букви. Нещодавно зарізав заголовок «Фількина грамота Феміди». Окрім певної «лубочності», це речення звучить не красиво через збіг двох ФФ. Так само, як і «принцип підбору персоналу по переносу продукції».
Речення
Прості речення. Думку легше сприйняти, якщо її розбити на два речення. Так легше для читача, а читач для будь-якого автора – головна турбота. Турбуйтеся про тих, хто вас читає.
Уникайте мертвої мови бюрократії.
«Під час круглого столу відбулося обговорення» — далі цих слів ніхто не прочитає.
«…організувала обговорення питання вдосконалення національної правової бази у сфері оцінки впливу на навколишнє середовище із залученням національних та міжнародних експертів у цій царині, представників центральних органів державної виконавчої влади, науково-освітніх закладів та екологічної громадськості», — не текст, а штамп на штампі.
Мертвою мовою говорять політики ніколи не наслідуйте їх:
«Різке падіння курсу національної валюти протягом останніх днів свідчить про те, що нинішній режим, незважаючи на катастрофічний стан економіки, використовує жорстке політичне протистояння для додаткового збагачення «своїх». Більше того, сьогоднішні тимчасові керівники уряду, намагаючись замаскувати недолугість ухвалених рішень та бездіяльність або некомпетентність керівництва Національного банку, нав’язують суспільству думку про «негативний вплив Майдану» на стан економіки в країні.
Довготривале скорочення промислового виробництва, падіння ВВП, відсутність належних інвестицій у конкурентоспроможні галузі української економіки, ігнорування потреби модернізації основних засобів виробництва та орієнтація на співпрацю з нестабільними ринками Митного союзу, нищення малого та середнього бізнесу – всі ці фактори підсилили тиск на гривню. Платіжний баланс України вже багато років негативний (включно з реальним платіжним балансом 2013 року, попри статистичні махінації уряду), торговельний баланс і поготів. На цьому тлі замість того, щоби розвивати внутрішній ринок та галузі з високою доданою вартістю, влада систематично працює на короткострокові інтереси кількох сировинних напрямків, контрольованих її утриманцями…».
Часто політики говорять, як роботи, маскуючи свої дії за штампами, які нічого не означають. Фраза «Катастрофічний стан економіки» викличе лише роздратування в читача по відношенню до автора тексту. Це словосполучення використовується вже 25 років. Хочете, щоб вас почули, проявіть фантазію.
Обережно використовуйте професійну лексику.
Не використовуйте абревіатур. Борці за збереження Києва і журналісти, які пишуть на цю тему часто користуються словом «МАФи». Проблема втому, що прості кияни не знають, що це. Тому вся полумяна боротьба за пристойний вид вулиць може піти, як вода у пісок, ніхто її не помітить. Бо люди і наші читачі знаються що таке кіоск і не знають, що таке МАФ.
Приклади не правильного вживання слів
Так пишуть у районах:
«Ще з дитинства художник відчув божественне покликання до створення художніх образів… Кожна його виставка – це неосяжний світ, у якому живуть його історія та його герої, неосяжна природа і пейзажі, квіти. Й коли відвідувачі виставок висловлюють свої сердечні, відверті й щирі слова про його роботи – художник відчуває в душі себе справжнім професійним майстром».
Що не так? Що ріже вухо?
Пафос? Фальш?
Але які слова його виражають? Епітети, прикметники. Якщо людям подобається, то слова завжди щирі. Навіщо це вказувати? Ніколи не пишіть цих зайвих слів.
Деякі занадто пафосні блогери:
«Характерно, що поява осоружних «похоронних» плакатів співпала у часі з агресивним політичним, економічним та інформаційним наступом на Україну нашого «старшого брата» — Росії. Водночас медведчуківці, комуністи, вітренківці та інші проплачені Кремлем ставленики розгорнули шалену агітацію за входження нашої держави у «мутний союз», називаючи його нашим рятівником від усіх бід».
Що тут ріже вухо?
Так епітети, але в негативному значенні.
Ось один загальноукраїнський журнал:
«Змістова профанація освіти – це шлях до загальної розумової та культурної деградації продуктивних сил соціуму. ХХХ спробував визначитися з пріоритетами, якої саме освітньої моделі потребує українське суспільство.
Якщо погодитися з думкою, що театр починається з вішалки, то школа в такому розпочинається з традиції. Саме спадковість мети, цінностей і способів поширення знань та вмінь є сутністю будь-якої освітньої моделі. Водночас вона спричинює й певну повільність змін, інерційність, а навіть консерватизм, який часто закидають цій сфері. У такому випадку наше шкільництво має не надто добру, з погляду інтелектуального та морального, «генетику». Те, що в нас є, дісталося у спадок від держав, де освіта ніколи не була пріоритетним напрямом фінансового чи то адміністративного опікування (Російська імперія аж до кінця існування мала найменшу кількість учителів на тисячу осіб населення, а українці, які проживали в ній, входили до першої п’ятірки етносів із найвищим рівнем неписьменності). Імперія Романових та її реінкарнований клон – Радянський Союз – потребували від освітньої галузі певного мінімуму, що був необхідний для більш-менш справного функціонування держави: підготовки офіцерів, державних службовців і технічних фахівців».
Кожне друге речення потрібно перечитувати декілька разів, щоб зрозуміти про що йдеться. Експресивні слова не долають нудьги.
Декілька прикладів вдалих текстів
Ось шикарний зразок аналітичного тексту про кризу в Греції:
«Після систематичного грабування власної скарбниці, після захоплюючого ухиляння від сплати податків і творчого підходу до бухгалтерської звітності, греки впевнені в одному: їм не можна довіряти іншим грекам».
Що тут подобається? Що робить текст цікавим? Перейдіть за лінком і прочитайте всю статтю.
Майкл Льюіс, фінансовий журналіст, між іншим, він пише і перед вами вимальовується жива картина, мова дуже образна.
Можна було б почати так:
«Корупція при розподілі державного бюджету, та неефективна робота державних податкових органів, масові махінації для уникнення оподаткування призвели до того, що греки ставляться один до одного з недовірою», — так написало б 95% українських журналістів і блогерів, якби їх відправили у Грецію зробити репортаж про кризу.
Вчитайтесь, як пише Майкл Льюіс. Це просто музика, повторю ще раз: «Після систематичного грабування власної скарбниці, після захоплюючого ухиляння від сплати податків і творчого підходу до бухгалтерської звітності, греки впевнені в одному: їм не можна довіряти іншим грекам»…
Перед цим я говорив, що в статті не потрібно нічого зайвого, а зараз розповідаю про образні порівняння. На перший погляд протиріччя. Але мова це не математика. Визначити баланс між зайвим і доцільним один з необхідних талантів журналіста. Якщо за порівняннями і образами губиться зміст це однозначно перебір.
Якщо вони допомагають оживити картинку в голові читача, то вони доцільні. Якщо ви пишете для друкованого видання, то там обмежена площа і кожне слово на вагу золота. В інтернеті ж технічних обмежень для довжини тексту немає (головне, щоб його дочитали до кінця).
Підсумовуючи:
1. Коли ви написали речення так, як звикли: з використанням штампованих зворотів, подумайте і перепишіть, уникаючи стандартної побудови. І так з кожним речення. Згодом у вас виходитиме це швидше, а потім і автоматично.
2. Використовуйте яскраві образи і порівняння. Чудово сказано: «обвішаний науковими ступенями і званням, як висотний будинок квартирами», — це з польської газети про науковця і письменника Януша Вишневського. Абзац регалій не скаже більше, ніж це ємне речення. Воно розсмішить читача і додасть легкості.
3. Порівняння мають бути адекватні, занадто розв’язний тон не прийнятний, вас сприйматимуть, як клоуна
Приклади наукових текстів
Є думка, що науковцям не можуть писати «легко». Хочу навести приклад еволюційного біолога Річарда Докінса.
Використання метафор і порівнянь, котрі дозволяють читачу усміхнутися, вітається навіть ученими з такої здавалося б нудної дисципліни, як біологія:
«Прежде чем начать свое изложение, я хочу вкратце разъяснить, что это за книга, а также предупредить, чего от нее ожидать не следует. Если нам скажут о ком-то, что этот человек прожил долгую и благополучную жизнь среди чикагских гангстеров, мы вправе сделать некоторые предположения о том, какой это человек. Можно предположить, что это человек крутой, всегда готовый пустить в ход оружие и способный обзаводиться преданными друзьями.
Нельзя рассчитывать на то, что такие дедукции окажутся безошибочными, но, зная кое-что об условиях, в которых данный человек жил и преуспевал, вы в состоянии вывести некоторые заключения о его характере. Основной тезис этой книги состоит в том, что человек и все другие животные представляют собой машины, создаваемые генами.
Подобно удачливым чикагским гангстерам, наши гены сумели выжить в мире, где царит жесточайшая конкуренция. Это дает нам право ожидать наличия у наших генов определенных качеств.
Добрые парни финишируют первыми.
Это выражение, по-видимому, впервые родилось в мире бейсбола, хотя некоторые авторитеты настаивают, что противоположное утверждение появилось еще раньше. Американский биолог Гаррот Хардин (GarretHardin) воспользовался этой фразой, чтобы кратко сформулировать идею о том, что можно было бы назвать «социобиологией» или «эгоистичным генным механизмом»…
Вспомните Злопамятных из гл. 10. Это были птицы, которые помогали друг другу, очевидно из альтруистичных побуждений, но Злопамятные при этом отказывали в помощи индивидуумам, которые ранее отказывались помочь им самим.
Злопамятные в конечном счете заняли доминирующее положение, потому что они передавали последующим поколениям больше генов, чем Простаки (помогавшие всем без разбора и сами подвергавшиеся эксплуатации) и Плуты (которые стремились безжалостно эксплуатировать всех и в конечном счете уничтожали друг друга). История Злопамятных иллюстрирует важный принцип». Книга «Эгоистичный ген».
Зверніть увагу, яку образну термінологію він використовує: «Простаки» «Плуты», «Злопамятные» не боїться і доступних порівнянь: «Подобно удачливым чикагским гангстерам», «человек и все другие животные представляют собой машины, создаваемые генами».
Сам Докінз розповідає, що писати книгу легко і використовувати яскраві підзаголовки він навчився у журналістів, коли працював у команді, яка робила документальний фільм про біологію.
Запам’яталася стаття про піратів:
Економіст професор Пітер Лісон книжка “Невидимий гак: пірати Карибського моря, батьки-засновники США й вільні ринки”:
«Капітани мали абсолютну владу над моряками, й регулярно засуджували їх до покарання різками, позбавлення зарплатні або навіть їжі, чи прив’язували до щогли.
Вже вдома моряки могли подати в суд — і часом вони таки вигравали — але це мало тішить, коли у тебе попереду ще півроку на морі, під батогом, та ще й позбавленим своєї пайки рому.
Така система — результат не садизму капітанів, а поганої комерційної структури. Корабель — це величезна інвестиція. А в морі може статись усяке. Шторм. Помилки навігації. Ті ж пірати. Тому з морякам поводилися як із ненадійними одиницями не дуже надійного механізму — як із лінивими кур’єрами в офісі.
Бо якщо ти моряк на ставці — ти будеш нехтувати роботою, коли тільки можеш. А чому б і не вкрасти чогось і не втекти в порту? А чому б не пити допізна? І якщо нападуть пірати — звісно, ти віддаси їм усе без бою, аби лише тебе не зачепили».
Читаємо текст і прямо перед очима виникають і кораблі, і матроси. Влучні фрази, короткі речення. Дещиця іронії.
Тепер для порівняння читаємо першу ліпшу статтю на «Історичній правді»:
«У серпні 1943 року на території теперішнього Козівського району Тернопільської області відбувся Третій надзвичайний Великий збір ОУН на Українських Землях (ОУН на УЗ). Йдеться про бандерівське крило ОУН, відоме також як ОУН самостійників-державників. Далі використовуватимемо абревіатуру ОУН(б).
На цьому з’їзді була підтверджена лінія націоналістів щодо створення масових повстанських збройних формувань (УПА) та прийнято програму про відкриту збройну боротьбу проти «двох окупантів-імперіялістів — Третього Райху та Совєцького Союзу».
Нудьга неймовірна. Відразу хочеться втекти на Карибське море до піратів. А коли доходиш до абревіатури (ОУН на УЗ), то ніколи звідти не вертатися.
Як починається ґрунтовна наукова праця на 450 сторінок відомого історика Тімоті Снайдера?
Точно не зі слів «відбувся з’їзд КПРС»
Читаємо:
«Тепер заживемо!», — хотілося сказати зголоднілому хлопчині, котрий чалапав безлюдним узбіччям і голими полями. Але їжа, що він її бачив, існувала лише в його уяві. Пшеницю відібрали у ході бездушної кампанії реквізицій, яка започаткувала добу масових убивств у Європі. Йшов 1933 рік».
Від цих трьох речень мурашки біжать тілом. Ми бачимо і хлопчину, і всю безвихідь. Нам хочеться читати цей текст.
Зверніть увагу: початок із цитати, далі короткі речення. Жодних «було відібрано». Різко і страшно: «пшеницю відібрали». Жодних оціночних суджень і надмірних епітетів. Сухо, але інформативно. Перші ж два речення створюють напругу.
Отже:
Забудьте про штампи й офіційну мову, пишіть вільно. Пам’ятайте заповіт Стінга: «Гарно писати – це значить позбавитися страхів і неприродності». Працюйте над словником. Придумуйте метафори. «Хороші хлопці фінішують першими» – це про гени у солідній науковій праці Оксфордського університету. Пишіть короткими реченнями. Не відходьте від теми статті.
Лекція підготовлена для працівників регіональних аналітичних центрів. Лютий 2014 року. За сприяння Міжнародного фонду «Відродження»
h4 { font-weight:800; text-align: center; font-size:18px; margin-bottom: 1em; } #button > #button-container { width:100%; display:flex; font-family: Verdana, Arial, sans-serif; font-style: normal; } #button > #button-container > #support-us { display: block; color: #383e47; text-decoration: none; font-weight:700; width:auto; width:max-content; background-color: #ffc423; padding: 10px; outline: none; border:none; font-size:18px; margin:auto; cursor:pointer; } #button > p { text-align: center; margin-top: 2em; } ]]>TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.
Щоб зробити пожертву щомісячною перейдіть сюди. Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com
Як написати статтю? Поради з написання унікальних статей
Створюючи свій сайт кожна організація прагне, щоб його відвідувала якомога більша кількість відвідувачів. Як цього домогтися? Відповідь очевидна — навігація по сайту повинна бути зручною, а інформація, розміщена на сайті — цікавою й корисною. Найчастіше ця інформація з’являється перед користувачем у вигляді різних статей: часом наукових, часом іронічних. Як писати такі статті? Копірайтінг — мистецтво написання текстів в Інтернет — допоможе вам у цьому.
Отже, ми пропонуємо кілька простих правил, які допоможуть написати вашу першу, неповторну й унікальну статтю.
У якості теми статті може бути обрана будь-яка, головне, щоб вона була цікава вам і відповідала загальній тематиці вашого сайту.
Далі вам буде потрібен гарний заголовок. Яким він повинен бути? Нехай він буде ясним, чітким, таким що відбиває тему та ідею тексту. Однак заголовок повинен бути й привабливим для читача, щоб йому захотілося прочитати ваша творчість. Ну тільки уявіть собі текст під заголовком «Стаття про те, як правильно писати тексти в Інтернет». Начебто б і відбиває суть статті, але вам хочеться його прочитати? Можливо, набагато привабливішою буде назва: «Мистецтво копірайтінга«?
Ви пам’ятаєте, як у шкільні роки, на уроках російської мови, строгий вчитель мучив вас творами, переказами і т.д. Із чого ви завжди починали? Правильно — з написання простого плану, який допоможе систематизувати ваші думки, розставити їх у певній послідовності. Такий план допоможе не «розводити теревені», а чітко додержуватися викладених пунктів.
Що далі? — Творити. Забути на якийсь час про орфографічні помилки, коми, тире та інші розділові знаки. Адже процес творчості дуже тонкий, та й музу краще не злякати, а то, раптом, наступного разу не загляне у гості? ;-)
Однак не варто забувати, що ви пишете статтю для Інтернет, а не доповідь для наукового симпозіуму. Постарайтеся уникати занадто вигадливих фраз, довжелезних речень, перевантажених складними оборотами. Будьте простіше і люди до вас потягнуться :-).
Пам’ятайте також, що найкраще людина запам’ятовує інформацію, подану на початку й кінці тексту. Тому основні ідеї, зміст статті постарайтеся описати на самому початку, а висновки й важливі висновки — наприкінці.
Якщо ваша стаття насичена спеціальними термінами, краще їх розшифрувати, адже читач може й не знати їх.
Щоб текст було зручно читати, не варто навантажувати його довгими абзацами, акцентувати увагу на важливих моментах краще за допомогою маркованих списків, виділеного тексту і т.д.
Ну от, коли ваш текст готовий і музу можна відправити трохи відпочити, необхідно перевірити правильність вашого творіння. Якщо той строгий вчитель, що вас мучив у школі, не прищепив вам любові до орфографії — не впадайте у відчай, сучасні текстові редактори оснащені вбудованою орфографічною перевіркою.
Скільки часу витратити на статтю? Це цілком залежить від вас і вашого бажання. Можна укластися в кілька хвилин і написати шедевр, а можна сидіти над статтею тиждень і одержати прісний і несмачний текст.
Ну от, поздоровляю, у вас вийшло! Ваша перша стаття готова. Ви публікуєте її на сайті, і із завмиранням серця чекаєте відгуків. І в душі сподіваєтеся на визнання, захват вашим талантом. А отут злі критики з усіх боків нападають, вщент розбивають вашу статтю. Ви засмучені й вирішуєте більше ніколи не сідати за написання текстів.
Не приймайте близько до серця! Конструктивну критику врахуйте, постарайтеся застосувати на практиці, а на відверті образи не звертайте уваги — може вам просто заздрять?
Варто також сказати кілька слів про мету написання вашої статті.
Якщо вам потрібно збільшити вагу свого сайту в пошукових системах за певними запитами, то в статті повинні бути ключові слова — слова в тексті, які в сукупності з іншими ключовими словами здатні представляти текст. У цих ключових словах повинні міститися гіперпосилання на сайт, що просувається.
Якщо ваша стаття потрібна для ненав’язливого рекламування товарів і послуг, нехай вона буде інформативною, а рекомендації товарів, що просуваються, подайте в контексті.
Якщо вам необхідно дати читачеві інформацію про свої товари й послугах зробіть акцент на вигодах, які він одержить, використовуючи ваш товар або послугу. Показовим буде порівняння вашого товару з конкуруючим і підкреслення переваг саме вашого бренду.
У випадку, коли вам необхідно зміцнити довіру до себе, як до фахівця в певній сфері, інформація в статті повинна бути конкретною, корисною для читача, давати йому відповіді на запитання, що його цікавлять.
І пам’ятайте, плагіат є порушенням авторських прав і карається за законом! Використовуючи цитати із чужих сайтів, статей, текстів, указуйте джерело. А якщо прагнете викласти інформацію із чужого сайту на своєму — запитайте дозволу.
Як бачите, нічого надскладного в написанні текстів для Інтернет немає. Головне не бійтеся виражати свої думки, почуття й ваші статті обов’язково знайдуть свого читача!
Щасти Вам!
Теги:
копірайтінг,
seo копірайтінг,
ключові слова,
мистецтво копірайтінга,
статті для інтернет,
поради копірайтеру
Як написати статтю-новину? | Велика Епоха
В ідеалі новина пишеться кореспондентом, який побував на місці події. Проте багато видань також використовують жанр, відомий у західній журналістиці як «замітка-суміш», що по-нашому називається компіляцією, монтажем або рерайтом. Розглянемо, як написати статтю новинного характеру в цьому жанрі.Щоб написати статтю в жанрі замітка-суміш, з’єднують в одне ціле різні повідомлення, взяті з декількох джерел. Включена в замітку-суміш інформація може бути отримана як від одного (інформагентство), так і багатьох джерел (інформагентство, кореспонденти, прес-релізи, архіви газети і т.д.).
Найпоширеніший спосіб написати статтю жанру замітка-суміш — це звести воєдино цілий ряд повідомлень інформагентства або побудувати цілісний текст з уривків цих повідомлень по одній актуальній події.
Це роблять, ніби відрізаючи різні частини ножицями, щоб скроїти з найбільш підходящих частин якийсь одяг необхідного розміру. Залишають для статті лише ті уривки, які відповідають основному повідомленню, а решту матеріалу вирізають. Журналіст, таким чином, виписує тільки ті моменти, які дозволяють статті стати цілісною за логікою.
Замітка-суміш у чистому вигляді — це перероблення, повне переписування інформаційних уривків різного походження.
Навіть якщо замітка-суміш написана «своїми словами», вона не повинна втрачати свій суто інформаційний або «нейтральний» характер. Вона не повинна мати своїх коментарів, ніяких «відсебеньок», які таким стилістичним чи емоційним забарвленням підірвали б довіру до наведених у матеріалі фактів.
Як написати статтю: структура новини
Заголовок
Перш за все, якщо хочете написати статтю, потрібно підібрати заголовок (хоча іноді це робиться вже після написання статті). Як і комерційна вивіска, як дорожній знак, заголовок виконує дві функції: привернути увагу і повідомити інформацію. Для привертання уваги заголовок повинен бути коротким. А щоб увагу утримати, він повинен бути винятковим, єдиним у своєму роді.
Сконцентрувати максимум інформації в мінімумі слів і подати це якомога оригінальніше — ось у чому полягає складність підбору заголовка.
Звичайно заголовок дає відповідь на питання: «ХТО? ЩО ЗРОБИВ?» або «ЩО СТАЛОСЯ?».
При виборі заголовка пам’ятайте: щоб зацікавити читача, потрібно думати про його інтереси. Наприклад, є заголовок: «Прем’єр-міністр України Микола Азаров на засіданні Кабміну обіцяв підвищити пенсії».
Цей заголовок підібраний не добре, тому що, по-перше, він занадто довгий, а по-друге, засідання Кабміну — це регулярна практика, не дуже цікава для звичайної людини. Слова «Прем’єр-міністр України Микола Азаров» також тут не настільки важливі для читачів.
Головне для кожного шостого мешканця України (таку частину населення складають пенсіонери) — це підвищення пенсії. Тому заголовок і варто краще всього починати з цього ключового слова: наприклад, «Пенсії в Україні підвищаться в жовтні» і т.п. Це гарантує популярність даної новини.
Як написати статтю: вріз
Під заголовком у врізі або ліді (тобто першому абзаці статті) журналіст повинен відповісти на 4 питання: ХТО? ЩО ЗРОБИВ? ДЕ? КОЛИ? Це і буде основним повідомленням цієї новини.
Пам’ятайте, що початок основного повідомлення не повинен повністю повторювати заголовок. Крім того, воно не повинно починатися з адміністративних елементів.
НАПРИКЛАД, ХТОСЬ НАПИШЕ У СТАТТІ ТАКИЙ ВРІЗ:
«На засіданні Кабінету Міністрів прем’єр оголосив про підвищення пенсій тим, хто відпрацював на виробництві понад 25 років».
Цей вріз не дуже гарний. Читачеві не цікаві засідання Кабміну або виступ прем’єра сам по собі. Йому головне — пенсія, власне благополуччя. Тому вріз краще почати з «пенсії», а потім уже сказати про Кабмін:
«Пенсії для українців, які понад 25 років працювали на виробництві, з 1 жовтня 2010 року будуть підвищені. Про це повідомив Микола Азаров на засіданні Кабінету Міністрів 12 вересня».
У наступних абзацах потрібно також відповісти на питання, які доповнюють вріз: «ЯК?/ЯКИМ ЧИНОМ? ЧОМУ? — Тобто, яким чином чи способом було зроблено те, про що повідомлено у врізі; і чому це було зроблено, чи є якісь причини, фактори, передісторія, що стояли за цією подією.
Отже, ваша новинна стаття повинна нагадувати перевернуту піраміду: спочатку подається найважливіша інформація — основне повідомлення в першому абзаці новини, а потім за принципом віддалення розміщують менш і менш важливу інформацію.
Як написати статтю: ПРИКЛАД НОВИНИ
Ювеліра з Ліона вбили під час пограбування (заголовок)
Двоє гангстерів убили вогнепальною зброєю шістдесятирічного ліонського ювеліра Раймона Жакемейера. Це сталося вчора ввечері незадовго до закриття його магазину. (Вріз — ХТО? ЩО ЗРОБИВ? ДЕ? КОЛИ?)
Разом з паном Жакемейером у магазині були його дружина і десятирічний син. Ювелір спробував схопитися за зброю, щоб дати опір двом бандитам — жінці та чоловіку близько тридцяти років. У той самий момент, коли він потягнув руку до тумбочки під касою, де був захований пістолет маленького калібру, йому випустили кулю в лоб. Ювелір помер на місці. Грабіжникам вдалося втекти. (Уточнення врізу — ЯК?/ЯКИМ ЧИНОМ? ЧОМУ?)
Як написати статтю: план-схема
Отже, написання статті новинного характеру (жанру рерайт) у цілому складається з п’яти етапів.
1. Вибір теми і пошук цікавої новини в різних джерелах
Редактор повинен дати вам тему для написання статті, наприклад «візит Януковича до Китаю». Отримавши завдання, шукайте статті, написані на цю тему в новинних виданнях. Знайдіть статті у різних ЗМІ про результати візиту Президента України до Китаю і прочитайте їх.
2. Оформлення структури статті
Зробіть виписки з різних джерел про одну подію, яка відповість на питання: ХТО? ЩО ЗРОБИВ? ДЕ? КОЛИ? ЯК? ЧОМУ? Придумайте заговолок своєї майбутньої статті, наприклад: «Янукович привернув в Україну $ 4 млрд китайських інвестицій». Знайдіть основне повідомлення своєї статті і виділіть його в першому абзаці. Далі розміщуйте менш значиму інформацію, яка уточнює основне повідомлення. Таким чином, ви складете правильну структуру статті.
Якщо ви це зробили, то переходьте до наступного етапу.
3. Переписування своїми словами або рерайт
Склавши структуру статті, перепишіть її своїми словами, користуючись синонімами, змінюючи місцями слова, речення, перебудовуючи структуру речення і так далі. Користуйтеся сайтом synonymizer.ru, де зі введенням потрібного вам слова сайт видасть безліч синонімів.
4. Перевірка підготовленого тексту
Якщо ви переписали своїми словами текст новини і підібрали заголовок, прочитайте кілька разів вашу статтю. Зверніть увагу, щоб речення не були занадто довгими. Одне речення — одна думка. Довгі речення розбивайте на короткі. Також не слід робити занадто довгими абзаци. В ідеалі вони повинні складатися не більше, ніж із 3–5 речень.
Коли, вже написавши статтю, ви перевіряєте її в перший раз, зверніть увагу на правильність структури статті, якість заголовка, на довжину речень і абзаців. Коли читаєте статтю вдруге, подивіться на правильність написання слів, на знаки пунктуації. Іншими словами, спочатку подивіться, чи правильна структура статті. Потім перевірте граматику.
Пам’ятайте, що, в першу чергу саме ви, автор статті, а не редактор, відповідаєте за правильну структуру статті і грамотність.
Рекомендується читати текст написаної вами статті 2–3 рази.
5. Відправлення статті редактору
Після того, як ви перевірили на помилки свій матеріал, відішліть його редактору. Якщо ваша стаття написана добре і не вимагає значного доопрацювання, вона буде найближчим часом опублікована. У разі великих недоліків у структурі статті, редактор може повернути вам її, вказавши, що саме в ній має бути виправлено і доопрацьовано.
Після доопрацювання стаття знову відсилається редактору. Якщо цього разу все нормально — вона буде опублікована.
Щоб написати статтю-новину без порушення авторських прав, пам’ятайте, що не можна посилатися на інформагентства, такі як «Уніан», «Укрінформ» та ін. без їхнього дозволу.
Як написати статтю: графічна план-схема
Як написати статтю? Поради з написання унікальних статей
Створюючи свій сайт кожна організація прагне, щоб його відвідувала якомога більша кількість відвідувачів. Як цього домогтися? Відповідь очевидна — навігація по сайту повинна бути зручною, а інформація, розміщена на сайті — цікавою й корисною. Найчастіше ця інформація з’являється перед користувачем у вигляді різних статей: часом наукових, часом іронічних. Як писати такі статті? Копірайтінг — мистецтво написання текстів в Інтернет — допоможе вам у цьому.
Отже, ми пропонуємо кілька простих правил, які допоможуть написати вашу першу, неповторну й унікальну статтю.
У якості теми статті може бути обрана будь-яка, головне, щоб вона була цікава вам і відповідала загальній тематиці вашого сайту.
Далі вам буде потрібен гарний заголовок. Яким він повинен бути? Нехай він буде ясним, чітким, таким що відбиває тему та ідею тексту. Однак заголовок повинен бути й привабливим для читача, щоб йому захотілося прочитати ваша творчість. Ну тільки уявіть собі текст під заголовком «Стаття про те, як правильно писати тексти в Інтернет». Начебто б і відбиває суть статті, але вам хочеться його прочитати? Можливо, набагато привабливішою буде назва: «Мистецтво копірайтінга«?
Ви пам’ятаєте, як у шкільні роки, на уроках російської мови, строгий вчитель мучив вас творами, переказами і т.д. Із чого ви завжди починали? Правильно — з написання простого плану, який допоможе систематизувати ваші думки, розставити їх у певній послідовності. Такий план допоможе не «розводити теревені», а чітко додержуватися викладених пунктів.
Що далі? — Творити. Забути на якийсь час про орфографічні помилки, коми, тире та інші розділові знаки. Адже процес творчості дуже тонкий, та й музу краще не злякати, а то, раптом, наступного разу не загляне у гості? ;-)
Однак не варто забувати, що ви пишете статтю для Інтернет, а не доповідь для наукового симпозіуму. Постарайтеся уникати занадто вигадливих фраз, довжелезних речень, перевантажених складними оборотами. Будьте простіше і люди до вас потягнуться :-).
Пам’ятайте також, що найкраще людина запам’ятовує інформацію, подану на початку й кінці тексту. Тому основні ідеї, зміст статті постарайтеся описати на самому початку, а висновки й важливі висновки — наприкінці.
Якщо ваша стаття насичена спеціальними термінами, краще їх розшифрувати, адже читач може й не знати їх.
Щоб текст було зручно читати, не варто навантажувати його довгими абзацами, акцентувати увагу на важливих моментах краще за допомогою маркованих списків, виділеного тексту і т.д.
Ну от, коли ваш текст готовий і музу можна відправити трохи відпочити, необхідно перевірити правильність вашого творіння. Якщо той строгий вчитель, що вас мучив у школі, не прищепив вам любові до орфографії — не впадайте у відчай, сучасні текстові редактори оснащені вбудованою орфографічною перевіркою.
Скільки часу витратити на статтю? Це цілком залежить від вас і вашого бажання. Можна укластися в кілька хвилин і написати шедевр, а можна сидіти над статтею тиждень і одержати прісний і несмачний текст.
Ну от, поздоровляю, у вас вийшло! Ваша перша стаття готова. Ви публікуєте її на сайті, і із завмиранням серця чекаєте відгуків. І в душі сподіваєтеся на визнання, захват вашим талантом. А отут злі критики з усіх боків нападають, вщент розбивають вашу статтю. Ви засмучені й вирішуєте більше ніколи не сідати за написання текстів.
Не приймайте близько до серця! Конструктивну критику врахуйте, постарайтеся застосувати на практиці, а на відверті образи не звертайте уваги — може вам просто заздрять?
Варто також сказати кілька слів про мету написання вашої статті.
Якщо вам потрібно збільшити вагу свого сайту в пошукових системах за певними запитами, то в статті повинні бути ключові слова — слова в тексті, які в сукупності з іншими ключовими словами здатні представляти текст. У цих ключових словах повинні міститися гіперпосилання на сайт, що просувається.
Якщо ваша стаття потрібна для ненав’язливого рекламування товарів і послуг, нехай вона буде інформативною, а рекомендації товарів, що просуваються, подайте в контексті.
Якщо вам необхідно дати читачеві інформацію про свої товари й послугах зробіть акцент на вигодах, які він одержить, використовуючи ваш товар або послугу. Показовим буде порівняння вашого товару з конкуруючим і підкреслення переваг саме вашого бренду.
У випадку, коли вам необхідно зміцнити довіру до себе, як до фахівця в певній сфері, інформація в статті повинна бути конкретною, корисною для читача, давати йому відповіді на запитання, що його цікавлять.
І пам’ятайте, плагіат є порушенням авторських прав і карається за законом! Використовуючи цитати із чужих сайтів, статей, текстів, указуйте джерело. А якщо прагнете викласти інформацію із чужого сайту на своєму — запитайте дозволу.
Як бачите, нічого надскладного в написанні текстів для Інтернет немає. Головне не бійтеся виражати свої думки, почуття й ваші статті обов’язково знайдуть свого читача!
Щасти Вам!